Определите массу гидроксида калия , на нейтрализацию которого было затрачено 6,5 г азотной кислоты. Определите массу воды, образовавшейся в результате реакции нейтрализации
Процес розчинення – це взаємодія частинок розчиненої речовини з молекулами розчинника, який супроводжується виділенням або поглинання теплоти.
Голандський хімік Я. Х. Вант-Гофф і німецький хімік В. Оствальд довели дифузію газів. Шведський учений С. А. Арреніус (1859 – 1927) довів наявність фізичного процесу дифузії у розчинах. Підтвердженням цього є рівномірне забарвлення розчинів під час розчинення забарвлених речовин.
Дифузія купрум (ІІ) сульфату Рис.18. Дифузія купрум (ІІ) сульфату. Д. І. Менделєєв створив хімічну теорію розчинів. Згідно з цією теорією під час розчинення утворюються сольвати – нестійкі хімічні сполуки розчиненої речовини з розчинником (у разі водних розчинів – гідрати). Особливо схильні до гідратації йони. Йони приєднують полярні молекули води, в результаті утворюються гідратовані йони. Багато з таких гідратованих йонів неміцні й легко розкладаються.
Якщо, наприклад, кухонну сіль помістити у воду, то можна помітити, як маса твердої речовини поступово зменшується. У процесі розчинення молекули води притягуються своїми негативними полюсами до позитивно заряджених йонів натрію, а позитивними полюсами – до негативно заряджених хлорид-іонів. У результаті цього зв’язок між йонами в солі послаблюється й кристалічна решітка руйнується. У розчині утворюються тимчасові сполуки гідрат-іони Натрію та гідрат-іони Хлору.
Голандський хімік Я. Х. Вант-Гофф і німецький хімік В. Оствальд довели дифузію газів. Шведський учений С. А. Арреніус (1859 – 1927) довів наявність фізичного процесу дифузії у розчинах. Підтвердженням цього є рівномірне забарвлення розчинів під час розчинення забарвлених речовин.
Дифузія купрум (ІІ) сульфату
Рис.18. Дифузія купрум (ІІ) сульфату.
Д. І. Менделєєв створив хімічну теорію розчинів. Згідно з цією теорією під час розчинення утворюються сольвати – нестійкі хімічні сполуки розчиненої речовини з розчинником (у разі водних розчинів – гідрати). Особливо схильні до гідратації йони. Йони приєднують полярні молекули води, в результаті утворюються гідратовані йони. Багато з таких гідратованих йонів неміцні й легко розкладаються.
Якщо, наприклад, кухонну сіль помістити у воду, то можна помітити, як маса твердої речовини поступово зменшується. У процесі розчинення молекули води притягуються своїми негативними полюсами до позитивно заряджених йонів натрію, а позитивними полюсами – до негативно заряджених хлорид-іонів. У результаті цього зв’язок між йонами в солі послаблюється й кристалічна решітка руйнується. У розчині утворюються тимчасові сполуки гідрат-іони Натрію та гідрат-іони Хлору.
Реакции ионного обмена:
CuO + H₂SO₄ = CuSO₄ + H₂O
CuO + 2H⁺ + SO₄²⁻ = Cu²⁺ + SO₄²⁻ + H₂O
CuO + 2H⁺ = Cu²⁺ + H₂O
H₂SO₄+ Cu(OH)₂,=CuSO₄ + 2H₂O
2H⁺ + SO₄²⁻ + Cu(OH)₂,=Cu²⁺ + SO₄²⁻ + 2H₂O
2H⁺ + Cu(OH)₂,=Cu²⁺ + 2H₂O
Реакция разложения
Cu(OH)₂ + t = CuO + H₂O
Реакция замещения, окислительно-восстановительная
H₂SO₄ + Zn = ZnSO₄ + H₂↑
2H₂SO₄(конц.) + Zn = SO₂↑ +ZnSO₄ + 2H₂O
H₂SO₄ + Cu ≠ разбавленная серная кислота с медью не взаимодействует
Окислительно-восстановительная реакция:
2H₂SO₄(конц.) + Cu = SO₂↑ + CuSO₄ + 2H₂O