1) Карбонат калия находится в той пробирке, где выделяется газ: K2CO3 + 2HCl = 2KCl + CO2↑ + H2O CO3+2H+ = CO2↑ + H2O
2) При добавлении хлорида бария выпадает белый осадок - сульфат бария. K2SO4+ BaCl2 = 2KCl + BaSO4↓ SO4+Ba = BaSO4↓
3) Осталось убедиться в том, что в оставшейся колбе нитрат калия. К пробе раствора добавляем концентрированную серную кислоту, кусочек меди и нагреваем. Образуется голубой раствор нитрата меди и выделяется бурый диоксид азота.
1 З поверхні крейди виділяється газувата речовина.
СаСО3↓+2НСІ=СО2↑+Н2О+СаСІ2
СаСО3↓+2Н⁺+2СІ⁻=СО2↑+Н2О+Са²⁺+2СІ⁻
СаСО3↓+2Н⁺=СО2↑+Н2О+Са²⁺
2.Запалена скіпка потухла, бо виділяється вуглекислий газ, який не підтримує горіння.
3. Розчин вапняної води починає мутніти, утворюється нерозчинна сіль.
СО2↑+Са(ОН)2=СаСО3↓+Н2О
СО2↑+Са²⁺+2(ОН)⁻=СаСО3↓+Н2О
СО2↑+Са²⁺+2(ОН)⁻=СаСО3↓+Н2О
4. При подальшому пропусканні розчин знову стає прозорим, осад розчиняється
СаСО3↓+Н2О+СО2↑=Са²⁺+2(НСО3)⁻
СаСО3↓+Н2О+СО2↑=Са²⁺+2(НСО3⁻)
5. У пробірці появляється білий осад та бульбашки газу
Са(НСО3)2= СаСО3↓+Н2О+ СО2↑
Са²⁺+2(НСО3)⁻= СаСО3↓+Н2О+ СО2↑
6.У лабораторних умовах вуглекислий газ можна добути дією кислоти на солі карбонати.
За наявності вуглекислого газу палаюча скіпка гасне, бо вуглекислий газ не підтримує горіння.
У разі дії вуглекислого газу на вапняну воду відбувається утворення нерозчинної речовини кальцій карбонату, а під час подальшої дії вуглекислого газу карбонат переходить у гідрогенкарбанат - розчинну сіль.
Під час нагрівання гідрогенкарбонат розкладається на карбонат та вуглекислий газ.
7. Карбонати можна виявити, діючи наприклад сіллю барію-ВаСІ2, яка утворює ВаСО3- білий осад.
где выделяется газ:
K2CO3 + 2HCl = 2KCl + CO2↑ + H2O
CO3+2H+ = CO2↑ + H2O
2) При добавлении хлорида бария выпадает белый осадок - сульфат бария.
K2SO4+ BaCl2 = 2KCl + BaSO4↓
SO4+Ba = BaSO4↓
3) Осталось убедиться в том, что в оставшейся колбе нитрат калия. К пробе раствора добавляем концентрированную серную кислоту, кусочек меди и нагреваем. Образуется голубой раствор нитрата меди и выделяется бурый диоксид азота.
4KNO3+Cu+2H2SO4 = Cu(NO3)2 + 2NO2 + 2K2SO4 + 2H2O
4NO3+4H = 2NO3+2NO2+2H2O
СаСО3↓+2НСІ=СО2↑+Н2О+СаСІ2
СаСО3↓+2Н⁺+2СІ⁻=СО2↑+Н2О+Са²⁺+2СІ⁻
СаСО3↓+2Н⁺=СО2↑+Н2О+Са²⁺
2.Запалена скіпка потухла, бо виділяється вуглекислий газ, який не підтримує горіння.
3. Розчин вапняної води починає мутніти, утворюється нерозчинна сіль.
СО2↑+Са(ОН)2=СаСО3↓+Н2О
СО2↑+Са²⁺+2(ОН)⁻=СаСО3↓+Н2О
СО2↑+Са²⁺+2(ОН)⁻=СаСО3↓+Н2О
4. При подальшому пропусканні розчин знову стає прозорим, осад розчиняється
СаСО3↓+Н2О+СО2↑=Са²⁺+2(НСО3)⁻
СаСО3↓+Н2О+СО2↑=Са²⁺+2(НСО3⁻)
5. У пробірці появляється білий осад та бульбашки газу
Са(НСО3)2= СаСО3↓+Н2О+ СО2↑Са²⁺+2(НСО3)⁻= СаСО3↓+Н2О+ СО2↑
6.У лабораторних умовах вуглекислий газ можна добути дією кислоти на солі карбонати.
За наявності вуглекислого газу палаюча скіпка гасне, бо вуглекислий газ не підтримує горіння.
У разі дії вуглекислого газу на вапняну воду відбувається утворення нерозчинної речовини кальцій карбонату, а під час подальшої дії вуглекислого газу карбонат переходить у гідрогенкарбанат - розчинну сіль.
Під час нагрівання гідрогенкарбонат розкладається на карбонат та вуглекислий газ.
7. Карбонати можна виявити, діючи наприклад сіллю барію-ВаСІ2, яка утворює ВаСО3- білий осад.