1. Формула на фото. Метод получения конденсационный.
Гранула мицеллы заряжена положительно, следовательно будет двигаться к катоду.
Порог коагуляции - наименьшая концентрация электролита, приводящая к коагуляции. По правилу Шульце-Гарди коагулирующим действием обладает тот ион, знак которого противоположен знаку заряда коллоидных частиц, причем это действие тем сильнее, чем выше валентность коагулирующего иона.
В нашем случае необходимо анализировать анионы. Наименьший заряд, а значит наивысший порог коагуляции имеет анион Cl⁻ в соединении CaCl2. Наименьший порог коагуляции у Na3PO4, так как валентность аниона наибольшая.
2. Для разделения создаем рН соответствующее изоэлектрической точке одного из белков, например 5,2. И подаем электрический ток. Глобулин будет двигаться в сторону анода, а глобулин крови останется на месте так как не имеет заряда в данном рН.
Минимальное набухание наблюдается в И.Э.Т. рН=4,9 наиболее близко к И.Э.Т. глобулина. Он и будет иметь наименьшую степень набухания.
pH, Водневий показник — величина, що показує міру активності іонів водню (Н+) в розчині, тобто ступінь кислотності або лужності цього розчину. Для розведених розчинів можна користуватись терміном «концентрація» замість «активність» у цьому визначенні. pH нейтрального розчину становить 7, розчини із більшим значенням водневого показника є лужними, із меншими — кислими.
Загальну концепцію виміру кислотності розчину за до рН сформулював С. П. Соренсен (Sørensen) в 1909 р.
Визначення Редагувати
Див. також: Іонний добуток води
Співвідношення між pH та pOH
рН обчислюється як від'ємний десятковий логарифм активності іонів H+ (або, точніше, для водних розчинів — іонів гідроксонію [H3O+]) і є безрозмірною величиною:
При вищих температурах константа електролітичної дисоціації води підвищується, відповідно збільшується іонний добуток води Kw, тому нейтральною виявляється pH < 7 (що відповідає концентраціям, що збільшилися як H+, так і OH−); при зниженні температури, навпаки, нейтральна pH зростає. Всі ці зміни відбуваються в інтервалі значень[2] Kw від 0,11·10-14 (0 °C) до 55,0·10-14 (100 °C), тобто залежно від температури pH нейтрального розчину змінюється від -7,48 до -6,13.
рН абсолютно чистої води мусить мати значення 7. Але насправді такого майже ніколи не трапляється — наприклад, при контакті із повітрям у воді розчиняється вуглекислий газ, з якого утворюється вугільна кислота Н2СО3, внаслідок цього рН води падає до 5,7—6.
pH більшості відомих розчинів коливається між значеннями 0 та 14. Відомі розчини із значенням рН меншим нуля та більшим 14, але у таких випадках замість pH, як характеристики кислотності розчину, зазвичай користуються концентрацією кислоти або лугу.
1. Формула на фото. Метод получения конденсационный.
Гранула мицеллы заряжена положительно, следовательно будет двигаться к катоду.
Порог коагуляции - наименьшая концентрация электролита, приводящая к коагуляции. По правилу Шульце-Гарди коагулирующим действием обладает тот ион, знак которого противоположен знаку заряда коллоидных частиц, причем это действие тем сильнее, чем выше валентность коагулирующего иона.
В нашем случае необходимо анализировать анионы. Наименьший заряд, а значит наивысший порог коагуляции имеет анион Cl⁻ в соединении CaCl2. Наименьший порог коагуляции у Na3PO4, так как валентность аниона наибольшая.
2. Для разделения создаем рН соответствующее изоэлектрической точке одного из белков, например 5,2. И подаем электрический ток. Глобулин будет двигаться в сторону анода, а глобулин крови останется на месте так как не имеет заряда в данном рН.
Минимальное набухание наблюдается в И.Э.Т. рН=4,9 наиболее близко к И.Э.Т. глобулина. Он и будет иметь наименьшую степень набухания.
Объяснение:
pH, Водневий показник — величина, що показує міру активності іонів водню (Н+) в розчині, тобто ступінь кислотності або лужності цього розчину. Для розведених розчинів можна користуватись терміном «концентрація» замість «активність» у цьому визначенні. pH нейтрального розчину становить 7, розчини із більшим значенням водневого показника є лужними, із меншими — кислими.
Загальну концепцію виміру кислотності розчину за до рН сформулював С. П. Соренсен (Sørensen) в 1909 р.
Визначення Редагувати
Див. також: Іонний добуток води
Співвідношення між pH та pOH
рН обчислюється як від'ємний десятковий логарифм активності іонів H+ (або, точніше, для водних розчинів — іонів гідроксонію [H3O+]) і є безрозмірною величиною:
{\displaystyle {\mbox{pH}}=-\lg \left[{\mbox{H}}^{+}\right]}{\displaystyle {\mbox{pH}}=-\lg \left[{\mbox{H}}^{+}\right]}
Отже, для нейтральних розчинів значення pH рівне 7, для лужних — більше 7, для кислих — менше. Із значення pH можна розрахувати pOH[1]:
{\displaystyle \mathrm {pOH=14-pH} }{\displaystyle \mathrm {pOH=14-pH} }.
При вищих температурах константа електролітичної дисоціації води підвищується, відповідно збільшується іонний добуток води Kw, тому нейтральною виявляється pH < 7 (що відповідає концентраціям, що збільшилися як H+, так і OH−); при зниженні температури, навпаки, нейтральна pH зростає. Всі ці зміни відбуваються в інтервалі значень[2] Kw від 0,11·10-14 (0 °C) до 55,0·10-14 (100 °C), тобто залежно від температури pH нейтрального розчину змінюється від -7,48 до -6,13.
рН абсолютно чистої води мусить мати значення 7. Але насправді такого майже ніколи не трапляється — наприклад, при контакті із повітрям у воді розчиняється вуглекислий газ, з якого утворюється вугільна кислота Н2СО3, внаслідок цього рН води падає до 5,7—6.
pH більшості відомих розчинів коливається між значеннями 0 та 14. Відомі розчини із значенням рН меншим нуля та більшим 14, але у таких випадках замість pH, як характеристики кислотності розчину, зазвичай користуються концентрацією кислоти або лугу.