В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
невидимка789657
невидимка789657
20.04.2022 15:26 •  Химия

Представьте схему образования P2O3

Показать ответ
Ответ:
SAVITAR75657
SAVITAR75657
30.09.2020 20:40

НОМЕНКЛАТУРА ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК — система назв сполук органічної природи, а також правила складання цих назв. Застосовують тривіальну, раціональну і міжнародну номенклатуру.

Тривіальні, або емпіричні, назви органічних сполук відображають природні джерела сполук (мурашина, лимонна кислоти, сечовина, кофеїн), характерні властивості (кокадил, пікринова кислота добування (пірогалол, піровиноградна кислота) або ім’я першовідкривача (реактив Гриньяра, кетон Міхлера). Тривіальні назви часто застосовують у техніці, а також для позначення складних сполук і нових сполук невстановленої будови. Ці назви не відображають реальної хімічної будови, їх кількість значна і продовжує зростати.

Раціональна номенклатура (лат. ratio — розум) враховує будову сполук. При складанні назв сполуки розглядають як продукти ускладнення простого (не обов’язково першого) представника гомологічного ряду, напр.: тетраметилметан (І), метилпропілетилен (ІІ), диметилкарбінол (ІІІ).

Міжнародна номенклатура IUPAC. Основу цієї номенклатури закладено на Міжнародній конференції в 1892 р. (Женевська номенклатура). У 1930 р. на Х конгресі хіміків правила були розширені й доповнені (Льєзька номенклатура). Основні правила сучасної номенклатури органічних сполук, прийняті на ХІХ конгресі IUPAC (1957), передбачають декілька ів утворення назв органічних сполук. Найбільшу увагу привертає замісниковий і радикало-функціональний варіанти. Іноді з метою максимального спрощення побудови назв сполук, полегшення назвоутворення при комп’ютеризації застосовують сполучниковий, замінний та інші варіанти номенклатури IUPAC.

Перше місце в сучасній номенклатурі посідає замісникова номенклатура. При утворенні назв органічні сполуки розглядають як похідні вуглеводнів, у молекулі яких один або декілька атомів Гідрогену заміщені на інші атоми або групи атомів (замісники). Визначають усі наявні в структурі функціональні групи, а серед них — старшу (таблиця).

Старшу функціональну групу позначають у суфіксі, а всі інші — у префіксі. Згідно з номенклатурними правилами IUPAC деякі функціональні групи не розглядають за старшинством і позначають у назві завжди в префіксі

(–Hal, –OR, –SH, –N=O,  та ін).

Після визначення старшої групи встановлюють родоначальну структуру, яка складає основу назви сполуки (найдовший вуглецевий ланцюг, цикл). За до локантів проводять нумерацію атомів карбону таким чином, щоб старша група одержала по можливості менший номер. Складають назву сполуки в цілому: у префіксі в алфавітному порядку вказують функціональні групи (крім старшої) і вуглеводневі радикали; у корені — назву родоначальної структури; у суфіксі — кратні зв’язки і старшу функціональну групу. Кратні зв’язки позначають за до суфіксів —ен, —ін. Положення замісників і кратних зв’язків вказують локантами. При наявності в молекулі однакових структурних фрагментів застосовують префікси: ди-(два), три-(три), тетра-(чотири), пента-(п’ять) і т.п. Напр., 2-аміно-3-гідрокси-4,4-диметилпентанова кислота (V):

Таблиця. Класи сполук і назви характеристичних груп (за порядком зменшення старшинства)

Класи

сполукФункціональні групиНазви групу префіксіу суфіксіКатіони–оніо--онійКарбонові

кислоти–CООН

–(С)ООН*карбокси-

–-карбонова кислота

-ова кислотаСульфонові

кислоти–SO3Hсульфо--сульфонова

кислотаАміди–СONH2

–(С)ONH2карбамоїл-

–-карбоксамід

-амідНітрили–C=N

–(C)=Nціано-

–-карбонітрил

-нітрилАльдегіди–СНО

–(С)НОформіл-

–-карбальдегід

-альКетони(C)=0оксо--онСпирти, феноли–OHгідрокси--олТіоли–SHмеркапто--тіолАміни–NH2аміно--амін

*Атом карбону, позначений в дужках, входить до складу головного вуглецевого ланцюга.

Сполучникова номенклатура передбачає утворення назв сполук із декількох ідентичних фрагментів, напр. біфеніл, дифеніл (VI). Замінна номенклатура (а-номенклатура) — система назв сполук з гетероатомами. Для останніх застосовують корені їх лат. найменувань із закінченням -а, напр. 2-окса-5-азагексан (VII). За аддитивною номенклатурою до назв основної частини молекули додають назви приєднаних атомів, напр., 1,2,3,4-тетрагідрохінолін (VIII). Субстрактивна Н. вказує на відсутність певних атомів або груп, напр. 2-дезокси-D-рибоза (ІХ):

0,0(0 оценок)
Ответ:
rageworker
rageworker
09.05.2023 00:24

Объяснение:

Вариант 4

1. Агрегатное состояние аминокислот при обычных условиях:

A. Твердое. B. Газообразное.

Б. Жидкое. Г. Зависит от получения.

2. Свойство, соответствующее характеристике аминокислот:

A. Имеют кристаллическое строение.

Б. Растворимы в воде.

проявлять амфотерные свойства.

Г. Все утверждения верны.

3. Формула аминокислоты, которая не может входить в состав белков:

A. H2N—СН2—СООН. Б. H2N—СН2—СН2—СООН

B. Г.

4. Число изомерных аминокислот, содержащих в своем составе 4 атома углерода:

А. 2. Б. 3. В. 4. Г. 5.

5. В качестве лекарственного средства среди перечисленных аминокислот применяется:

А. Аланин. В. Лизин.

Б. Глицин. Г. Метионин.

6. Автором теории строения белков является:

А. А. Бутлеров. В. Ф. Вёлер.

Б. Й. Берцелиус. Г. Э. Фишер.

7. Структура, сохраняющаяся при денатурации белка:

А. Первичная. В. Третичная.

Б. Вторичная. Г. Четвертичная.

8. Вещества, которые можно распознать при биуретовой реакции:

A. Белки. B. Карбоновые кислоты.

Б. Жиры. Г. Углеводы. НООС—СН2—СН2—СН—СООН. NH2 H2N—СН—СООН. СН3

9. Среда, в которой белки ферментов проявляют наибольшую активность:

A. Нейтральная. B. Щелочная.

Б. Кислотная. Г. Среда зависит от особенностей ферментов.

10. Химические реакции, протекающие в клетке и обеспечивающие человеческий организм энергией;

А. Гидратации. В. Гидрирования.

Б. Гидролиза. Г. Окисления.

Аминокислоты. Белки

Вариант 5

1. Название вещества, формула которого

A. Аланин. B. 2-Аминопропановая кислота.

Б. ά-Аминопропионовая кислота. Г. Все ответы верны.

2. Свойства, которые характерны для аминокислот:

A. Кислотные. B. Амфотерные.

Б. Оснóвные. Г. Зависят от числа функциональных групп.

3. Формула гомолога аминоуксусной кислоты:

A. CH2(NH2)COOH. В. C6H5NH2.

Б. CH3CH(NH2)COOH. Г. CH3CH2CH2NH2.

4. Вещество, вступающее в реакцию с аминопропионовой кислотой:

А. Углекислый газ. В. Хлороводород.

Б. Бензол. Г. Метаналь.

5. Название кислоты, входящей в состав морских водорослей:

А. Аспарагиновая. В. Аминопролионовая.

Б. Аминоуксусная. Г. Глутаминовая.

6. Аминокислота, используемая в качестве кормовой добавки для животных:

А. Аланин. В. Лизин.

Б. Валин. Г. Глицин.

7. Ученый, внесший большой вклад в изучение строения белков:

А. Н. Бор. В. Й. Берцелиус.

Б. А. Кекуле. Г. А. Данилевский.

8. Реакция, характерная для белков:

А. Гидратации. В. Гидролиза. СН3—СН—СООН. NН2

Б. Гидрирования. Г. Дегидрирования.

9. Структура, обусловливающая биологические функции белков:

А. Первичная. В. Третичная.

Б. Вторичная. Г. Четвертичная.

10. Структура белка, обусловленная последовательностью чередования аминокислотных звеньев:

А. Первичная. В. Третичная.

Б. Вторичная. Г. Четвертичная.

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Химия
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота