Процес розчинення – це взаємодія частинок розчиненої речовини з молекулами розчинника, який супроводжується виділенням або поглинання теплоти.
Голандський хімік Я. Х. Вант-Гофф і німецький хімік В. Оствальд довели дифузію газів. Шведський учений С. А. Арреніус (1859 – 1927) довів наявність фізичного процесу дифузії у розчинах. Підтвердженням цього є рівномірне забарвлення розчинів під час розчинення забарвлених речовин.
Дифузія купрум (ІІ) сульфату Рис.18. Дифузія купрум (ІІ) сульфату. Д. І. Менделєєв створив хімічну теорію розчинів. Згідно з цією теорією під час розчинення утворюються сольвати – нестійкі хімічні сполуки розчиненої речовини з розчинником (у разі водних розчинів – гідрати). Особливо схильні до гідратації йони. Йони приєднують полярні молекули води, в результаті утворюються гідратовані йони. Багато з таких гідратованих йонів неміцні й легко розкладаються.
Якщо, наприклад, кухонну сіль помістити у воду, то можна помітити, як маса твердої речовини поступово зменшується. У процесі розчинення молекули води притягуються своїми негативними полюсами до позитивно заряджених йонів натрію, а позитивними полюсами – до негативно заряджених хлорид-іонів. У результаті цього зв’язок між йонами в солі послаблюється й кристалічна решітка руйнується. У розчині утворюються тимчасові сполуки гідрат-іони Натрію та гідрат-іони Хлору.
Mr[Ca(NO3)2] = Ar[Ca] + Ar[N] * 2 + Ar[O] * 6 = 40.078 + 14.0067 * 2 + 15.9994 * 6 = 164.0878 = 164
Массовая доля кальция (Ca) = 40.078 : 164.0878 * 100 = 24.425 %
Массовая доля азота (N) = 28.0134 : 164.0878 * 100 = 17.072 %
Массовая доля кислорода (O) = 95.9964 : 164.0878 * 100 = 58.503 %
Mr[KMnO4] = Ar[K] + Ar[Mn] + Ar[O] * 4 = 39.0983 + 54.938045 + 15.9994 * 4 = 158.033945 = 158
Массовая доля калия (K) = 39.0983 : 158.033945 * 100 = 24.74 %
Массовая доля марганца (Mn) = 54.938045 : 158.033945 * 100 = 34.763 %
Массовая доля кислорода (O) = 63.9976 : 158.033945 * 100 = 40.496 %
Mr[FeS2] = Ar[Fe] + Ar[S] * 2 = 55.845 + 32.065 * 2 = 119.975 = 120
Массовая доля железа (Fe) = 55.845 : 119.975 * 100 = 46.547 %
Массовая доля серы (S) = 64.13 : 119.975 * 100 = 53.453 %
Mr[Ag2O] = Ar[Ag] * 2 + Ar[O] = 107.8682 * 2 + 15.9994 = 231.7358 = 232
Массовая доля серебра (Ag) = 215.7364 : 231.7358 * 100 = 93.096 %
Массовая доля кислорода (O) = 15.9994 : 231.7358 * 100 = 6.904 %
Объяснение:
Голандський хімік Я. Х. Вант-Гофф і німецький хімік В. Оствальд довели дифузію газів. Шведський учений С. А. Арреніус (1859 – 1927) довів наявність фізичного процесу дифузії у розчинах. Підтвердженням цього є рівномірне забарвлення розчинів під час розчинення забарвлених речовин.
Дифузія купрум (ІІ) сульфату
Рис.18. Дифузія купрум (ІІ) сульфату.
Д. І. Менделєєв створив хімічну теорію розчинів. Згідно з цією теорією під час розчинення утворюються сольвати – нестійкі хімічні сполуки розчиненої речовини з розчинником (у разі водних розчинів – гідрати). Особливо схильні до гідратації йони. Йони приєднують полярні молекули води, в результаті утворюються гідратовані йони. Багато з таких гідратованих йонів неміцні й легко розкладаються.
Якщо, наприклад, кухонну сіль помістити у воду, то можна помітити, як маса твердої речовини поступово зменшується. У процесі розчинення молекули води притягуються своїми негативними полюсами до позитивно заряджених йонів натрію, а позитивними полюсами – до негативно заряджених хлорид-іонів. У результаті цього зв’язок між йонами в солі послаблюється й кристалічна решітка руйнується. У розчині утворюються тимчасові сполуки гідрат-іони Натрію та гідрат-іони Хлору.