Окси́ди (також застаріле о́кисли) — неорганічні бінарні сполуки, до складу яких входить Оксиген у ступені окиснення −2.[1] В таких сполуках Оксиген може зв'язуватися лише з менш електронегативними елементами, тобто з усіма, окрім флуору (такі сполуки вважаються флуоридами оксигену). Відомі також оксиди інертних газів.Оксиди є найпоширенішими сполуками на Землі: до цього класу належить вода, пісок, вуглекислий газ, оксид алюмінію та оксид заліза, які є основою багатьох мінералів, тощо.З огляду на те, що Оксиген проявляє в оксидах сталий ступінь окиснення −2, їх розподіляють за ступенем окиснення парного елементу. Так, всі оксиди можна поділити на групи: R2О, RO, R2О3, RO2, R2О5, RO3, R2О7 і RO4, де R — відповідний елемент (метал або неметал).Якщо хімічний елемент проявляє сталу валентність і з киснем утворює тільки один оксид, то його називають просто оксидом цього елементу. Наприклад, K2O — оксид калію, CaO — оксид кальцію, Al2O3 — оксид алюмінію і т. д. Якщо ж елемент проявляє змінну валентність і утворює по кілька оксидів, то він може записуватися з додаванням валентності елемента. Наприклад, FeO — оксид заліза(II), Fe2O3 — оксид заліза(III).
Дещо застарілими є варіанти назв, в яких до слова оксид додаються префікси з грецьких числівників, які показують кількість атомів оксигену, що припадають на один атом даного елементу. Наприклад, Cu2O — геміоксид (півоксид) міді, NO — монооксид азоту, Cr2O3 — сесквіоксид (півтораоксид) хрому, TiO2 — діоксид (двооксид) титану, V2O5 — геміпентаоксид (півп'ятиоксид) ванадію, SO3 — триоксид сірки, Cl2O7 — гемігептаоксид хлору, OsO4 — тетраоксид осмію. Більше чотирьох атомів кисню, що припадають на один атом елементу, в нормальних оксидів не буває.
Крім того, деякі оксиди мають ще й особливі, тривіальні назви. Наприклад, діоксид вуглецю CO2 називають вуглекислим газом, діоксид сірки SO2 — сірчистим газом, монооксид вуглецю CO — чадним газом тощо. Більшість оксидів неметалів називають ангідридами відповідних кислот. Наприклад, триоксид сірки SO3 називають сульфатним ангідридом (ангідридом сульфатної кислоти H2SO4), оксид фосфору P2O5 — фосфатним ангідридом (ангідридом фосфатної кислоти H3PO4) і т. д.
1)CuO+H2=Cu+H2O,n(CUO)=16/80=0,2 mol = n(Cu) тогда масса меди выделившейся равна 0,2*64=12,8грамм) 2)w(K)=39*2/39*2+12+16*3=56,5%; 3)масса соли будет равна масса раствора умноженную на массовую долю соли в этом растворе то есть масса соли=200*10/100=20 грамм и тогда масса воды будет равна 200грамм раствора- масса соли=200-20=180 грамм воды;4)CH4+2O2=CO2+2H2O у нас есть 10 литров метана и это количесвто 10/22,4=0,446 моль а по условию при сгорании 1 моля метана выделяется 120 Кдж энергии и тогда пропорция состовляется: 0,446 моль ---выделяется X Кдж энергии а на 1 моль выделяется 120Кдж энергии ,отсюда X=53,52 Кдж энергии. 5)3HCl+Fe(OH)3=FeCl3+3H2O n(HCl)=365/36,5=10 моль и столько же моль образовалось хлорида железа трехвалентного и тогда его масса составит 10*(56+35,5*3)=1625грамм;6)3Mg+2H3PO4=Mg3(PO4)2+3H2 n(Mg)=2,4\24=0,1моль и это равно количеству образовавшегося водорода и ответ:0,1 моль. 7)2HNO3+2KOH=2KNO3+H2O n(KNO3)=200/1,98 моль и это количесвто по реакции равно количеству затраченной кислоты и ее масса тогда равна: 1,98*63=124,753 грамм. 8)H2+CL2=2HCL n(HCL)=2,24/22,4=0,1моль и колчество водорода в два раза меньше количества хлороводорода образовавшегося и равно 0,05 моль и объем его равен 0,05*22,4=1,12 дм3. 9)ее масса будет равна 100*0,035=3,5 грамма. 10)60/200=30% . 11)SO3+H2O=H2SO4 n(SO3)=20/22.4=0,9 моль и это равно количесту образовавшейся кислоты и масса кислоты равна 98*0,9=87.5грамм . 13)CaCO3=CaO+CO2 при разложении 4 моль карбоната кальция выделяется столько же моль и углекислого газа и поэтому объем углекислого газа выделевшегося будет равен : 22,4+4=89.6 дм3 . 12)w(AL)=27*1/27*1+1*3+16*3=36% . 14)Ca(OH)2+2HCL=CaCL2+H2O
Окси́ди (також застаріле о́кисли) — неорганічні бінарні сполуки, до складу яких входить Оксиген у ступені окиснення −2.[1] В таких сполуках Оксиген може зв'язуватися лише з менш електронегативними елементами, тобто з усіма, окрім флуору (такі сполуки вважаються флуоридами оксигену). Відомі також оксиди інертних газів.Оксиди є найпоширенішими сполуками на Землі: до цього класу належить вода, пісок, вуглекислий газ, оксид алюмінію та оксид заліза, які є основою багатьох мінералів, тощо.З огляду на те, що Оксиген проявляє в оксидах сталий ступінь окиснення −2, їх розподіляють за ступенем окиснення парного елементу. Так, всі оксиди можна поділити на групи: R2О, RO, R2О3, RO2, R2О5, RO3, R2О7 і RO4, де R — відповідний елемент (метал або неметал).Якщо хімічний елемент проявляє сталу валентність і з киснем утворює тільки один оксид, то його називають просто оксидом цього елементу. Наприклад, K2O — оксид калію, CaO — оксид кальцію, Al2O3 — оксид алюмінію і т. д. Якщо ж елемент проявляє змінну валентність і утворює по кілька оксидів, то він може записуватися з додаванням валентності елемента. Наприклад, FeO — оксид заліза(II), Fe2O3 — оксид заліза(III).
Дещо застарілими є варіанти назв, в яких до слова оксид додаються префікси з грецьких числівників, які показують кількість атомів оксигену, що припадають на один атом даного елементу. Наприклад, Cu2O — геміоксид (півоксид) міді, NO — монооксид азоту, Cr2O3 — сесквіоксид (півтораоксид) хрому, TiO2 — діоксид (двооксид) титану, V2O5 — геміпентаоксид (півп'ятиоксид) ванадію, SO3 — триоксид сірки, Cl2O7 — гемігептаоксид хлору, OsO4 — тетраоксид осмію. Більше чотирьох атомів кисню, що припадають на один атом елементу, в нормальних оксидів не буває.
Крім того, деякі оксиди мають ще й особливі, тривіальні назви. Наприклад, діоксид вуглецю CO2 називають вуглекислим газом, діоксид сірки SO2 — сірчистим газом, монооксид вуглецю CO — чадним газом тощо. Більшість оксидів неметалів називають ангідридами відповідних кислот. Наприклад, триоксид сірки SO3 називають сульфатним ангідридом (ангідридом сульфатної кислоти H2SO4), оксид фосфору P2O5 — фосфатним ангідридом (ангідридом фосфатної кислоти H3PO4) і т. д.
Объяснение: