2. Тривалий час у хімії існувала думка про повітря як про елемент. Світовий пріоритет у відкритті кисню належить китайському вченому Мао-Хао (VIII століття), який виявив наявність у повітрі двох газів, один з яких підтримує дихання і горіння.
3. В Європі це відкриття сталося через 1000 років. Шведський учений Карл Шеєле, учень аптекаря, у вільний від роботи час займався хімічними дослідами з вивчення флогістону — пальної сутності речовини. Він спалював у закритій колбі фосфор, який миттєво згоряв, перетворюючись на «суху фосфорну кислоту» (Р2О5). Потім занурював колбу в посудину з водою, і вона на 1/5 заповнювалася водою. Знову і знову вчений повторював дослід, спалюючи різні речовини, й одержував одне й те саме — зникала 1/5 частина повітря. Шеєле припустив, що повітря в колбі вже інше. Щоб перевірити свою гіпотезу, він досліджував повітря, що залишилося в колбі. Повітря виявилося мертвим: у ньому нічого не хотіло горіти, свічки стухали, немов їх задмухувала «невидимка», розжарене вугілля остигало, палаюча скіпка миттєво гасла. Висновок був тільки один: повітря — неоднорідна речовина, одна частина якого підтримує дихання і горіння
Історія відкриття кисню
2. Тривалий час у хімії існувала думка про повітря як про елемент. Світовий пріоритет у відкритті кисню належить китайському вченому Мао-Хао (VIII століття), який виявив наявність у повітрі двох газів, один з яких підтримує дихання і горіння.
3. В Європі це відкриття сталося через 1000 років. Шведський учений Карл Шеєле, учень аптекаря, у вільний від роботи час займався хімічними дослідами з вивчення флогістону — пальної сутності речовини. Він спалював у закритій колбі фосфор, який миттєво згоряв, перетворюючись на «суху фосфорну кислоту» (Р2О5). Потім занурював колбу в посудину з водою, і вона на 1/5 заповнювалася водою. Знову і знову вчений повторював дослід, спалюючи різні речовини, й одержував одне й те саме — зникала 1/5 частина повітря. Шеєле припустив, що повітря в колбі вже інше. Щоб перевірити свою гіпотезу, він досліджував повітря, що залишилося в колбі. Повітря виявилося мертвим: у ньому нічого не хотіло горіти, свічки стухали, немов їх задмухувала «невидимка», розжарене вугілля остигало, палаюча скіпка миттєво гасла. Висновок був тільки один: повітря — неоднорідна речовина, одна частина якого підтримує дихання і горіння
ν(CO2) = 9,34 г/44 = 0,212 моль ν(C) = 0,2 моль
ν(H2O) = 4,45 г/18 = 0,247 моль ν(H) = 0,5 моль
v(N2) = 0,793л / 22,4 = 0,035 моль ν(N) = 0,07 моль
m(C) = 0,2 моль * 12 = 2,4 г
m(H) = 0,5 г
m(N) = 0,07 моль * 14 = 0,98 г
Масса вещества больше, чем сумма масс вышеназванных элементов, поэтому в в нем есть кислород
m(O) = 6,3 г - 3,88 г = 2,42 г
ν(O) = 2,42 г /16 = 0,15 моль
Составляем соотношение:
0,2 = 0,5 = 0,07 = 0,15
3 = 7 = 1 = 2
МФ вещества - CH3-CH(NH2)-COOH (аланин)
Изомерные вещества:
CH2(NH2)-CH2-COOH (3-аминопропановая кислота)
CH3-CH2-CH2-NO2 (1-нитропропан)
Возвожно отличить 1-нитропропан от аминокислот, т.к. он не реагирует ни с кислотами, ни с гидроксидами, а также не вступает в реакцию этерификации
CH3-CH(NH2)-COOH + NaOH > CH3-CH(NH2)-COONa + H2O