Вуглево́дні – органічні речовини, аліфатичні, аліциклічні та ароматичні сполуки, до складу молекуляких входять лише атоми вуглецю і водню.
Гомологічні ряди – групи органічних сполук з однаковими хімічними властивостями й схожою будовою, що різняться однією або кількома групами -СН2 у складі вуглеводневої частини молекули. Гомологія – це явище, яке характерне для органічних сполук. Гомологи розташовані за зростанням їхньої молекулярної маси, утворюють гомологічний ряд.
Насичені вуглеводні (алкани, парафіни) – вуглеводні аліфатичного ряду, в молекулах яких атоми карбону зв’язані між собою простими ковалентними зв’язками.
Загальна формула CnH2n+ 2. Довжина зв’язку С–С становить 0,154нм, зв’язку С–Н – 0,109нм, валентний кут (кут між зв’язками С–С) у газоподібному стані 109°28′, у кристалічному стані кут збільшується на 2, а в деяких випадках і більше. Атоми карбону в насичених вуглеводнях можуть бути зв’язані між собою послідовно, складаючи нерозгалужений ланцюг, а починаючи з вуглеводня С4Н10, можуть мати як нерозгалужений, так і розгалужений ланцюг. Алкани з нерозгалуженим ланцюгом атомів карбону називають нормальними (n-алкани). Назви всіх членів гомологічного ряду мають групове закінчення –ан.
Алкани є найпростішими вуглеводнями. Всі атоми вуглецю в молекулах алканів сполучені один з одним простими, одинарними зв'язками. Алкани називають також парафінами, насиченими вуглеводнями.
Гомологічний ряд алканів( СnH2n+2 )
(Гомологічний ряд метану)
Аліфатичні – з ланцюгом міжатомного вуглець-вуглецевого зв'язку нерозгалуженої або розгалуженої (з боковими ланцюжками) структури, з вільними кінцями, не замкнутими в кільце (цикл). Інша назва таких сполук – ациклічні або сполуки жирного ряду.
Аліциклічні – із замкненими в кільце ланцюгами атомів вуглецю.
Ароматичні – специфічні сполуки, які містять у своїй структурі цикли із шести атомів вуглецю, кожний з яких має формально тільки три рівноцінні валентності міжатомних зв'язків. Типовий представник – бензен (С6Н6).
Гетероциклічні – вуглеводневі сполуки, в циклі яких, крім вуглецю, є гетероатоми: кисень, азот, сірка. Типовий представник – фуран, у циклі якого чотири атоми вуглецю і один кисню.
Циклоалкани називають сполуки, що мають замкнуті ланцюги (від греч. циклос – коло). Молекули незаміщених циклоалканів складаються з замкнутих у цикл груп СН2.
Як і в молекулах алканів, атоми Карбону в молекулах циклоалканів зв'язані між собою s-зв'язками (стан sр3-гібридизації).
Загальна формула гомологічного ряду циклоалканів СnН2n. Молекула циклоалкана містить на два атоми Гідрогену менше, ніж алкан з тим же числом атомів Карбону. Назви циклоалканів утворюють шляхом додавання префікс "цикло" до назви відповідного алкана.
Для зображення циклоалканів часто використовують умовні формули, у яких опущені символи елементів, наприклад:
Представление об алхимии как «примитивной химии», сложившееся в науке к концу XIX века, было полностью пересмотрено в XX веке. Однако считается[17], что именно алхимия дала толчок к развитию современной химии. В исследованиях различных алхимических традиций алхимические системы трансформации человеческого существа часто обозначают как «внутреннюю алхимию», а практики получения различных веществ — как «внешнюю алхимию».
Реальные алхимические традиции, по всей видимости, сочетают внутреннюю работу с получением и приёмом некоторых веществ. Как и все эзотерические знания, алхимия строится на постулате о подобии микрокосма и макрокосма.
Неясно, насколько алхимические системы разных культур изоморфны друг другу и, в частности, насколько аналогичны их конечные результаты. Также остаются открытыми вопросы о генезе алхимических традиций, существовании единого их источника, взаимных связях и заимствованиях. Некоторыми исследователями предполагается связь внутри следующих групп: платонизм, позднеантичный гностицизм, христианство, неоплатонизм, зороастризм, манихейство, суфизм, эллинистическая, египетско-эллинистическая, византийская, арабская и европейская алхимия.
Відповідь:1. Насичені вуглеводні
Алкани
Вуглево́дні – органічні речовини, аліфатичні, аліциклічні та ароматичні сполуки, до складу молекуляких входять лише атоми вуглецю і водню.
Гомологічні ряди – групи органічних сполук з однаковими хімічними властивостями й схожою будовою, що різняться однією або кількома групами -СН2 у складі вуглеводневої частини молекули. Гомологія – це явище, яке характерне для органічних сполук. Гомологи розташовані за зростанням їхньої молекулярної маси, утворюють гомологічний ряд.
Насичені вуглеводні (алкани, парафіни) – вуглеводні аліфатичного ряду, в молекулах яких атоми карбону зв’язані між собою простими ковалентними зв’язками.
Загальна формула CnH2n+ 2. Довжина зв’язку С–С становить 0,154нм, зв’язку С–Н – 0,109нм, валентний кут (кут між зв’язками С–С) у газоподібному стані 109°28′, у кристалічному стані кут збільшується на 2, а в деяких випадках і більше. Атоми карбону в насичених вуглеводнях можуть бути зв’язані між собою послідовно, складаючи нерозгалужений ланцюг, а починаючи з вуглеводня С4Н10, можуть мати як нерозгалужений, так і розгалужений ланцюг. Алкани з нерозгалуженим ланцюгом атомів карбону називають нормальними (n-алкани). Назви всіх членів гомологічного ряду мають групове закінчення –ан.
Алкани є найпростішими вуглеводнями. Всі атоми вуглецю в молекулах алканів сполучені один з одним простими, одинарними зв'язками. Алкани називають також парафінами, насиченими вуглеводнями.
Гомологічний ряд алканів( СnH2n+2 )
(Гомологічний ряд метану)
Аліфатичні – з ланцюгом міжатомного вуглець-вуглецевого зв'язку нерозгалуженої або розгалуженої (з боковими ланцюжками) структури, з вільними кінцями, не замкнутими в кільце (цикл). Інша назва таких сполук – ациклічні або сполуки жирного ряду.
Аліциклічні – із замкненими в кільце ланцюгами атомів вуглецю.
Ароматичні – специфічні сполуки, які містять у своїй структурі цикли із шести атомів вуглецю, кожний з яких має формально тільки три рівноцінні валентності міжатомних зв'язків. Типовий представник – бензен (С6Н6).
Гетероциклічні – вуглеводневі сполуки, в циклі яких, крім вуглецю, є гетероатоми: кисень, азот, сірка. Типовий представник – фуран, у циклі якого чотири атоми вуглецю і один кисню.
Циклоалкани називають сполуки, що мають замкнуті ланцюги (від греч. циклос – коло). Молекули незаміщених циклоалканів складаються з замкнутих у цикл груп СН2.
Як і в молекулах алканів, атоми Карбону в молекулах циклоалканів зв'язані між собою s-зв'язками (стан sр3-гібридизації).
Загальна формула гомологічного ряду циклоалканів СnН2n. Молекула циклоалкана містить на два атоми Гідрогену менше, ніж алкан з тим же числом атомів Карбону. Назви циклоалканів утворюють шляхом додавання префікс "цикло" до назви відповідного алкана.
Для зображення циклоалканів часто використовують умовні формули, у яких опущені символи елементів, наприклад:
СН2 Н2С СН2
чи чи
Н2С СН2 Н2С СН2
циклопропан циклобутан
по єтой таблице легче сделать
циклопентан циклогексан
Пояснення:
Представление об алхимии как «примитивной химии», сложившееся в науке к концу XIX века, было полностью пересмотрено в XX веке. Однако считается[17], что именно алхимия дала толчок к развитию современной химии. В исследованиях различных алхимических традиций алхимические системы трансформации человеческого существа часто обозначают как «внутреннюю алхимию», а практики получения различных веществ — как «внешнюю алхимию».
Реальные алхимические традиции, по всей видимости, сочетают внутреннюю работу с получением и приёмом некоторых веществ. Как и все эзотерические знания, алхимия строится на постулате о подобии микрокосма и макрокосма.
Неясно, насколько алхимические системы разных культур изоморфны друг другу и, в частности, насколько аналогичны их конечные результаты. Также остаются открытыми вопросы о генезе алхимических традиций, существовании единого их источника, взаимных связях и заимствованиях. Некоторыми исследователями предполагается связь внутри следующих групп: платонизм, позднеантичный гностицизм, христианство, неоплатонизм, зороастризм, манихейство, суфизм, эллинистическая, египетско-эллинистическая, византийская, арабская и европейская алхимия.
Объяснение: