Согласно современной формулировке переодического закона,свойства химических элементов и образуемых ими и сложных веществ от : атомной массы, числа нейтронов,заряда ядра,валентности
ответ:У хімічному відношенні вода досить активна. З багатьма речовинами вона вступає в хімічні реакції вже при звичайній температурі. З оксидами лужних і лужноземельних металів вона утворює основи:
СаО + Н2О = Са(ОН)2
З багатьма оксидами неметалів (ангідридами) вода утворює кисневмісні кислоти:
Р2О5 + 3Н2О = 2Н3РО4
З найактивнішими металами вона утворює основи з виділенням водню:
2Na + 2Н2О = 2NaOH + Н2 ↑
З деякими солями вода утворює так звані кристалогідрати, які характеризуються строго визначеною кількістю молекул води, що припадають на одну молекулу солі. Наприклад, з сульфатом міді вода утворює мідний купорос:
CuSO4 + 5Н2О = CuSO4 • 5Н2О
в якому на одну молекулу сульфату міді припадає п'ять молекул води. Воду, що входить до складу кристалів, називають кристалізаційною.
Кристалізаційну воду не слід плутати з гігроскопічною водою, яка поглинається (адсорбується) поверхнею і порами всіх речовин на відкритому повітрі. Деякі речовини відзначаються підвищеною здатністю поглинати вологу повітря. Внаслідок цього вони мокріють (наприклад, NaCl), а то й і розпливаються на повітрі (як CaCl2). Такі речовини називають гігроскопічними. На відміну від кристалізаційної, кількість гігроскопічної води в речовинах, змінна. Вона хімічно не взаємодіє з речовиною-адсорбатом.
При високій температурі водяна пара взаємодіє з залізом і іншими речовинами. Наприклад:
3Fe + 4Н2О = Fe3О4 + 4Н2
Раніше цю реакцію застосовували в техніці для добування водню.
У термічному відношенні вода досить стійка. Проте при температурах, вищих 1000°С, вона починає розкладатися на водень і кисень:
2Н2О = 2Н2 + O2
Хімічна сумісність вод — здатність вод не утворювати твердих осадів при їх змішуванні.
Сказка о двух братьях Жили-были два брата - Кислород и Озон. Поспорили они как-то, кто из них важнее. Озон говорит: "Я важнее, я озоновый слой в атмосфере образую, без меня убило бы солнце своими лучами все живое". А Кислород отвечает: "Ты, братец, не прав, я важнее: без меня человек ни дышать не сможет, ни костер разжечь, ни пищу приготовить". Спорили они спорили, никак не могли договориться. "Давай, - говорят, - спросим у кого-нибудь". Встретили по дороге Ветер. Ветер везде летал, мудрый был. Он и говорит: "Зря вы, братцы, спорите. Важнее тот, кто больше всего друзей имеет". Тут Кислород разгорячился и давай чудеса показывать. Соединился сначала с Водородом - попей ветер водички. Соединился с азотом - газ пошел, да веселый такой! Соединился с углеродом - водичка газированной стала. Да, говорит Озон, видимо, ты важнее! Надеюсь поавильно
ответ:У хімічному відношенні вода досить активна. З багатьма речовинами вона вступає в хімічні реакції вже при звичайній температурі. З оксидами лужних і лужноземельних металів вона утворює основи:
СаО + Н2О = Са(ОН)2
З багатьма оксидами неметалів (ангідридами) вода утворює кисневмісні кислоти:
Р2О5 + 3Н2О = 2Н3РО4
З найактивнішими металами вона утворює основи з виділенням водню:
2Na + 2Н2О = 2NaOH + Н2 ↑
З деякими солями вода утворює так звані кристалогідрати, які характеризуються строго визначеною кількістю молекул води, що припадають на одну молекулу солі. Наприклад, з сульфатом міді вода утворює мідний купорос:
CuSO4 + 5Н2О = CuSO4 • 5Н2О
в якому на одну молекулу сульфату міді припадає п'ять молекул води. Воду, що входить до складу кристалів, називають кристалізаційною.
Кристалізаційну воду не слід плутати з гігроскопічною водою, яка поглинається (адсорбується) поверхнею і порами всіх речовин на відкритому повітрі. Деякі речовини відзначаються підвищеною здатністю поглинати вологу повітря. Внаслідок цього вони мокріють (наприклад, NaCl), а то й і розпливаються на повітрі (як CaCl2). Такі речовини називають гігроскопічними. На відміну від кристалізаційної, кількість гігроскопічної води в речовинах, змінна. Вона хімічно не взаємодіє з речовиною-адсорбатом.
При високій температурі водяна пара взаємодіє з залізом і іншими речовинами. Наприклад:
3Fe + 4Н2О = Fe3О4 + 4Н2
Раніше цю реакцію застосовували в техніці для добування водню.
У термічному відношенні вода досить стійка. Проте при температурах, вищих 1000°С, вона починає розкладатися на водень і кисень:
2Н2О = 2Н2 + O2
Хімічна сумісність вод — здатність вод не утворювати твердих осадів при їх змішуванні.
Объяснение:
Жили-были два брата - Кислород и Озон. Поспорили они как-то, кто из них важнее.
Озон говорит: "Я важнее, я озоновый слой в атмосфере образую, без меня убило бы солнце своими лучами все живое". А Кислород отвечает: "Ты, братец, не прав, я важнее: без меня человек ни дышать не сможет, ни костер разжечь, ни пищу приготовить". Спорили они спорили, никак не могли договориться.
"Давай, - говорят, - спросим у кого-нибудь". Встретили по дороге Ветер. Ветер везде летал, мудрый был. Он и говорит: "Зря вы, братцы, спорите. Важнее тот, кто больше всего друзей имеет".
Тут Кислород разгорячился и давай чудеса показывать. Соединился сначала с Водородом - попей ветер водички. Соединился с азотом - газ пошел, да веселый такой! Соединился с углеродом - водичка газированной стала. Да, говорит Озон, видимо, ты важнее!
Надеюсь поавильно