На кожній з оболонок може розташовуватися лише певне число електронів (див. принцип виключення Паулі).
Розрізняють внутрішні й зовнішні (валентні) електронні оболонки.
Внутрішні оболонки відповідають за спектри рентгенівського випромінювання та спектри рентгенівського поглинання атомів. Зовнішні — за хімічні властивості атома.
Оболонки бувають заповненими, незаповненими та частково заповненими.
Основою класифікації електронних оболонок є енергетичний спектр атома водню. В атомі водню, якщо його розглядати, використовуючи нерелятивістську квантову механіку, енергія електронної орбіталі залежить тільки від головного квантового числа. s-, p-, d-орбіталі, що відповідають одному головному квантовому числу мають однакову енергію. При врахуванні релятивістських ефектів, однак, виродження частково знімається, тобто в спектрі з'являється тонка структура.
Електронні оболонки складніших атомів із більшим числом електронів будуються на основі класифікації атомних орбіталей. Проте, на відміну від атома водню, енергії s-, p-, d- та f-орбіталей мають різне значення. Це розщеплення зумовлене різними причинами: врахуванням релятивістських ефектів, зокрема, спін-орбітальною взаємодією, екрануванням ядра внутрішніми оболонками, надтонкою структурою. Тому кожна з електронних оболонок розпадається на підоболонки.
Традиційно для важких елементів оболонку з найменшою енергією називають К-оболонкою, наступну за енергією оболонку — L-оболонкою, і так далі.
4 классификации. оксиды - сложные в-ва, состоящие из двух хим. элементов, один из которых - кислород в степени окисления -2. SiO2 Fe3O4 основания - сл. в-ва, состоят из ионов Me и связанных сними гидроксид-ионов. NaOH Ca(OH) Fe(OH) кислоты - сл. в-ва, молекулы которых состоят из атомов водорода и кислотного остатка. H2SO4 HNO3 соли - это вв-ва, состоящие из ионов металлов и кислотных остатков. всего есть 9 солей крч нитриты KNO2 нитраты Al(No3) хлориды ферум хлор 3 сульфиты калий 2 эс о 3 сульфиды фосфаты карбонаты силикаты
На кожній з оболонок може розташовуватися лише певне число електронів (див. принцип виключення Паулі).
Розрізняють внутрішні й зовнішні (валентні) електронні оболонки.
Внутрішні оболонки відповідають за спектри рентгенівського випромінювання та спектри рентгенівського поглинання атомів. Зовнішні — за хімічні властивості атома.
Оболонки бувають заповненими, незаповненими та частково заповненими.
Основою класифікації електронних оболонок є енергетичний спектр атома водню. В атомі водню, якщо його розглядати, використовуючи нерелятивістську квантову механіку, енергія електронної орбіталі залежить тільки від головного квантового числа. s-, p-, d-орбіталі, що відповідають одному головному квантовому числу мають однакову енергію. При врахуванні релятивістських ефектів, однак, виродження частково знімається, тобто в спектрі з'являється тонка структура.
Електронні оболонки складніших атомів із більшим числом електронів будуються на основі класифікації атомних орбіталей. Проте, на відміну від атома водню, енергії s-, p-, d- та f-орбіталей мають різне значення. Це розщеплення зумовлене різними причинами: врахуванням релятивістських ефектів, зокрема, спін-орбітальною взаємодією, екрануванням ядра внутрішніми оболонками, надтонкою структурою. Тому кожна з електронних оболонок розпадається на підоболонки.
Традиційно для важких елементів оболонку з найменшою енергією називають К-оболонкою, наступну за енергією оболонку — L-оболонкою, і так далі.
оксиды - сложные в-ва, состоящие из двух хим. элементов, один из которых - кислород в степени окисления -2.
SiO2 Fe3O4
основания - сл. в-ва, состоят из ионов Me и связанных сними гидроксид-ионов.
NaOH Ca(OH) Fe(OH)
кислоты - сл. в-ва, молекулы которых состоят из атомов водорода и кислотного остатка.
H2SO4 HNO3
соли - это вв-ва, состоящие из ионов металлов и кислотных остатков.
всего есть 9 солей крч нитриты KNO2
нитраты Al(No3)
хлориды ферум хлор 3
сульфиты калий 2 эс о 3
сульфиды
фосфаты
карбонаты
силикаты