Існують речовини, які змішуються в будь-яких співвідношеннях, наприклад спирт і вода. Взаємна розчинність інших речовин обмежена.
Наприклад, візьмемо склянку з водою й додамо небагато (кілька кристаликів) кухонної солі. Сіль добре розчиняється. Осаду на дні склянки немає. Можна додати ще кілька кристаликів. Сіль знову вся розчиниться. Вочевидь таку саму операцію можна виконати ще кілька разів.
Розчин, у якому речовина ще може розчинятися за певної температури, називається ненасиченим.
Продовжимо додавати сіль в отриманий розчин. З якогось моменту сіль перестане розчинятися, і як би ми не намагалися її розчинити, перемішуючи розчин, осад буде присутній. Розчин над осадом називають насиченим.
Розчин, у якому речовина більше не розчиняється за певних умов, називають насиченим.
Отже, існує така концентрація розчиненої речовини, за якої ця речовина за незмінних умов більше не розчиняється. Це пояснюється тим, що кількість частинок, здатних перейти в розчин, часто обмежена. У насичених розчинах число частинок розчиненої речовини, які переходять у розчин, дорівнює числу частинок, які з розчину переходять в осад. Рухливу рівновагу, що установилася між осадом і насиченим розчином, називають динамічною.
Объяснение:
Обережно охолоджуючи розчин деяких речовин, насичений за більш високої температури, можна одержати пересичений розчин, вміст розчиненої речовини в якому більший, ніж у насиченому розчині за даної температури. Такі розчини нестійкі. Наприклад, пересичені розчини легко можна одержати з натрій ацетату. Напевно, ця сіль є у вашій шкільній лабораторії, а якщо немає — то її можна одержати взаємодією харчової соди й оцту. Варто одержати досить концентрований розчин за постійного нагрівання, обережно охолодити його й кинути кристалик цієї самої солі, як моментально чудовим чином увесь розчин перетворюється на льодоподібну масу.
За всю историю вручения Нобелевской премии по химии ее получил лишь один отечественный ученый — Николай Николаевич Семенов. В 1956 году он получил награду совместно с англичанином Сирилом Хиншелвудом «за исследования в области механизма химических реакций», а именно — цепных химических реакций, проходящих при высоких температур.
Михаил Семенович Цвет
Номинировался на получение Нобелевской премии по химии в 1918 году.
Родился в итальянском городе Асти в 1872 году, учился на физико-математическом факультете Женевского университета. В Россию приехал в 1896 году.
Михаил Цвет занимался физиологией и биохимией растений. Ученый исследовал пигменты листьев растений и
сумел получить хлорофилл в чистом виде, а также ряд изомеров ксантофиллов — это открытие получило широкое применение при разделении и идентификации различных пигментов, витаминов, ферментов, гормонов и других органических и неорганических соединений и послужило основой для создания ряда новых направлений аналитической химии
(газовая хроматография, жидкостная хроматография, тонкослойная хроматография). В области физиологии растений наиболее важными являются выводы Цвета о природе хлоропластов, состоянии хлорофилла в растении и механизме фотосинтеза.
Скончался Михаил Цвет в 1919 году. По разным данным, смерть наступила либо от голода, либо от последствий ранее перенесенной полостной операции. Над могилой ученого, которая находится на территории воронежского Алексеево-Акатова женского монастыря, помещена надпись: «Ему было дано открыть хроматографию, разделяющую молекулы, объединяющую людей».
Існують речовини, які змішуються в будь-яких співвідношеннях, наприклад спирт і вода. Взаємна розчинність інших речовин обмежена.
Наприклад, візьмемо склянку з водою й додамо небагато (кілька кристаликів) кухонної солі. Сіль добре розчиняється. Осаду на дні склянки немає. Можна додати ще кілька кристаликів. Сіль знову вся розчиниться. Вочевидь таку саму операцію можна виконати ще кілька разів.
Розчин, у якому речовина ще може розчинятися за певної температури, називається ненасиченим.
Продовжимо додавати сіль в отриманий розчин. З якогось моменту сіль перестане розчинятися, і як би ми не намагалися її розчинити, перемішуючи розчин, осад буде присутній. Розчин над осадом називають насиченим.
Розчин, у якому речовина більше не розчиняється за певних умов, називають насиченим.
Отже, існує така концентрація розчиненої речовини, за якої ця речовина за незмінних умов більше не розчиняється. Це пояснюється тим, що кількість частинок, здатних перейти в розчин, часто обмежена. У насичених розчинах число частинок розчиненої речовини, які переходять у розчин, дорівнює числу частинок, які з розчину переходять в осад. Рухливу рівновагу, що установилася між осадом і насиченим розчином, називають динамічною.
Объяснение:
Обережно охолоджуючи розчин деяких речовин, насичений за більш високої температури, можна одержати пересичений розчин, вміст розчиненої речовини в якому більший, ніж у насиченому розчині за даної температури. Такі розчини нестійкі. Наприклад, пересичені розчини легко можна одержати з натрій ацетату. Напевно, ця сіль є у вашій шкільній лабораторії, а якщо немає — то її можна одержати взаємодією харчової соди й оцту. Варто одержати досить концентрований розчин за постійного нагрівання, обережно охолодити його й кинути кристалик цієї самої солі, як моментально чудовим чином увесь розчин перетворюється на льодоподібну масу.
За всю историю вручения Нобелевской премии по химии ее получил лишь один отечественный ученый — Николай Николаевич Семенов. В 1956 году он получил награду совместно с англичанином Сирилом Хиншелвудом «за исследования в области механизма химических реакций», а именно — цепных химических реакций, проходящих при высоких температур.
Михаил Семенович Цвет
Номинировался на получение Нобелевской премии по химии в 1918 году.
Родился в итальянском городе Асти в 1872 году, учился на физико-математическом факультете Женевского университета. В Россию приехал в 1896 году.
Михаил Цвет занимался физиологией и биохимией растений. Ученый исследовал пигменты листьев растений и
сумел получить хлорофилл в чистом виде, а также ряд изомеров ксантофиллов — это открытие получило широкое применение при разделении и идентификации различных пигментов, витаминов, ферментов, гормонов и других органических и неорганических соединений и послужило основой для создания ряда новых направлений аналитической химии
(газовая хроматография, жидкостная хроматография, тонкослойная хроматография). В области физиологии растений наиболее важными являются выводы Цвета о природе хлоропластов, состоянии хлорофилла в растении и механизме фотосинтеза.
Скончался Михаил Цвет в 1919 году. По разным данным, смерть наступила либо от голода, либо от последствий ранее перенесенной полостной операции. Над могилой ученого, которая находится на территории воронежского Алексеево-Акатова женского монастыря, помещена надпись: «Ему было дано открыть хроматографию, разделяющую молекулы, объединяющую людей».