Всмеси ,состоящей из триметиамина,гексана и изобутана,массовые доли углерода и водорода равны 67.8% и 15.7% соответственно.вычислиье максимальную массу такой смеси,которую можно окислить газовой смесью массой 201.6 г,состоящей из озона и кислорода.продуктами реакции являются только co2,h2o и n2
Мел — (СаСО3)- разновидность известняка, осадочная горная порода органического (зоогенного) происхождения, состоящая из скрытокристаллического кальцита. Имеет белый цвет, мягкая и рассыпчатая, нерастворимая в воде. Показатель преломления 1,5
Крахма́л (C6H10O5)n — смесь полисахаридов амилозы и амилопектина, мономером которых является альфа-глюкоза. Крахмал, синтезируемый разными растениями в хлоропластах (под действием света при фотосинтезе) несколько различается по структуре зёрен, степени полимеризации молекул, строению полимерных цепей и физико-химическим свойствам.
В горячей воде набухает (растворяется), образуя коллоидный раствор — клейстер. В воде, при добавлении кислот (разбавленная H2SO4 и др.) как катализатора, постепенно гидролизуется с уменьшением молекулярной массы, с образованием т. н. «растворимого крахмала», декстринов, вплоть до глюкозы.
Молекулы крахмала неоднородны по размерам. Крахмал представляет собой смесь линейных и разветвлённых макромолекул.
овних етапи.
Першим етапом є виникнення хімії
Хімія виникла у сиву давнину. Ще задовго до нашої ери в різних регіонах Стародавнього світу (Єгипет, Китай, Індія) виникли ремесла, що ґрунтувалися на використанні хімічних процесів. Археологічні розкопки свідчать про те, що ще на світанку розвитку людського суспільства видобувались і перероблялись деякі руди, глини, піски. Понад 6 000 років тому для виготовлення зброї, інструментів і сільськогосподарських знарядь люди використовували залізо, а понад 5 000 років тому єгиптяни вміли добувати й обробляти мідь.
Античний світ знав золото, срібло, ртуть, сплав міді з оловом – бронзу. Приблизно тоді ж людина навчилася виготовляти скло, кераміку. За багато віків до нашої ери використовували сірку, природну соду, мінеральні фарби, олії, смоли, обробляли шкіру, виготовляли косметичні засоби, запалювальні снаряди. Не менше трьох тисячоліть відома людям нафта. Дещо пізніше почали виготовляти порцеляну й папір. Проте жодних наукових уявлень про склад речовини та її перетворення у Стародавньому світі не було.
Другим етапом є алхімічний період розвитку. Деякі хімічні знання з древнього Єгипту потрапили до Європи через Візантію, а потім через Іспанію після завоювання її арабами, на початку першого тисячоліття нашої ери. Саме араби переробили початкову назву "хімія" на "алхімія" (додавши до цього слова характерну для арабської мови приставку "ал-" ). Великого поширення алхімія набула у середні віки. Головне завдання її зводилось до пошуків "філософського каменя" – містичної речовини, яка нібито має здатність перетворювати на золото неблагородні метали, повертати людям молодість і здоров'я. Проте й у алхіміків були значні прогресивні здобутки, пов'язані з використанням хімії на благо людини. До них можна віднести відкриття низки речовин (фосфору, стибію, сульфатної силітри, хлоридної, нітратної та ортофосфатної кислот) і розробку методик багатьох операцій (фільтрування, перегонки речовин тощо), які швидко знайшли практичне застосування.
Третій єтап розвитку хімії - створення теорії "флогістона". Ця теорія створена у 1700р. Шталем, виникла на основі вивчення процесів горіння, процесів виплавки сталі. Згідно цієї теорії у всіх тілах, які можуть горіти, міститься магічний газ – "флогістон", який зникає при горінні речовини. Ця теорія проіснувала 100 років. Хибна теорія "флогістона" дала поштовх розвитку новому етапу хімії.