Гальванічний елемент – це хімічне джерело живлення, в якому використовується різниця електродних потенціалів двох металів, занурених у електроліт.
Як правило, такий елемент складається з двох різних металів, занурених в окремий електроліт. Кожен з електродів разом з електролітом, у який він занурений, утворює напівелемент. Напівелементи можуть бути з’єднані між собою за до соляного містка або відокремлені один від одного пористою мембраною. Наприклад, це можуть бути цинковий і мідний електроди, занурені відповідно у розчини солей цинку та міді.
На поверхні кожного з металів, занурених в електроліт, утворюється подвійний електричний шар внаслідок переходу частини атомів металу в розчин у вигляді іонів. Як наслідок, кожен із металів отримує електричний заряд. Якщо з’єднати електроди провідником, то заряд стікатиме від електрода з більшим потенціалом до електрода з меншим потенціалом, утворюючи електричний струм. При цьому потенціали електродів вирівнюватимуться, що призведе до порушення рівноваги між електродом і електролітом. Це, у свою чергу, спричиняє перехід нових атомів з електроду в електроліт. У результаті в замкненому колі підтримується електричний струм, який супроводжується зміною електродів: у зображених на рис. прикладах відбувається розчинення цинкового електроду і відкладення міді на мідному.
Металдар электр мен жылудың тамаша өткізгіштері болып табылады және химиялық өзгерістерге ұшыраған кезде олар электрондарды жоғалтады және катионға айналады. Сондай-ақ, металдар бөлме температурасында қатты және икемді және созылатын. Әдетте, олардың бір немесе екі түсі бар, олар көбінесе көлеңкеде күміс болады. Бейметал, керісінше, мұндай өткізгіштер емес және химиялық өзгерістерге ұшырағаннан кейін электрондар алады және аниондарға айналады. Сондай-ақ, бейметал қатты да, сұйық та да, газда да болуы мүмкін және түрлі түсті болады. Егер олар қатты түрінде болса, олар сынғыш және созылмайтын немесе икемсіз.
Гальванічний елемент – це хімічне джерело живлення, в якому використовується різниця електродних потенціалів двох металів, занурених у електроліт.
Як правило, такий елемент складається з двох різних металів, занурених в окремий електроліт. Кожен з електродів разом з електролітом, у який він занурений, утворює напівелемент. Напівелементи можуть бути з’єднані між собою за до соляного містка або відокремлені один від одного пористою мембраною. Наприклад, це можуть бути цинковий і мідний електроди, занурені відповідно у розчини солей цинку та міді.
На поверхні кожного з металів, занурених в електроліт, утворюється подвійний електричний шар внаслідок переходу частини атомів металу в розчин у вигляді іонів. Як наслідок, кожен із металів отримує електричний заряд. Якщо з’єднати електроди провідником, то заряд стікатиме від електрода з більшим потенціалом до електрода з меншим потенціалом, утворюючи електричний струм. При цьому потенціали електродів вирівнюватимуться, що призведе до порушення рівноваги між електродом і електролітом. Це, у свою чергу, спричиняє перехід нових атомів з електроду в електроліт. У результаті в замкненому колі підтримується електричний струм, який супроводжується зміною електродів: у зображених на рис. прикладах відбувається розчинення цинкового електроду і відкладення міді на мідному.
Объяснение:
Металдар электр мен жылудың тамаша өткізгіштері болып табылады және химиялық өзгерістерге ұшыраған кезде олар электрондарды жоғалтады және катионға айналады. Сондай-ақ, металдар бөлме температурасында қатты және икемді және созылатын. Әдетте, олардың бір немесе екі түсі бар, олар көбінесе көлеңкеде күміс болады. Бейметал, керісінше, мұндай өткізгіштер емес және химиялық өзгерістерге ұшырағаннан кейін электрондар алады және аниондарға айналады. Сондай-ақ, бейметал қатты да, сұйық та да, газда да болуы мүмкін және түрлі түсті болады. Егер олар қатты түрінде болса, олар сынғыш және созылмайтын немесе икемсіз.
Объяснение: