Вычислите объемную долю этилена в исходной смеси, состоящей из этана, этилена и ацетилена, если смесь объемом 2,8 л (н.у.) может прореагировать с 17,4 г оксидa серебра (в аммиачном растворе) или присоединить 28 г брома.
1)Оксид кальция - белый порошок, оксид меди - чёрный. При взаимодействии оксида кальция с водой образуется гидроксид кальция, процесс называется гашением извести, сопровождается выделением теплоты. CaO + H2O = Ca(OH)2. Оксид меди практически не растворяется в воде.
2)Залить раствор кислоты, с кислотным остатком которой медь даёт растворимую соль. Скажем, раствором соляной кислоты.
Cu(OH)₂ + 2HCl = CuCl₂ + 2H₂O.
3)Ну во-первых, лакмус в кислой среде приобретает красный цвет. Но даже если это не брать в расчет, то вот тебе реакции:
Это гидролиз сульфата меди II. В растворе образуется кислая среда и лакмус приобретает "розовый" цвет
КИСЛОТНО-ОСНОВНІ ІНДИКАТОРИ (рН-індикатори) — речовини, які змінюють забарвлення залежно від рН середовища. Застосовуються для фіксування кінця реакції між кислотами та основами (в основному в кислотно-основному титруванні) та інших реакцій, що супроводжуються зміною концентрації Н+-іонів, а також для вимірювання рН-середовища колориметрично. К.-о.і. мають відповідати таким вимогам: 1) забарвлення індикатора при різних значеннях рН повинно чітко розрізнятися; 2) зміна забарвлення індикатора має відбуватися у чітко визначеному вузькому інтервалі значень рН; 3) забарвлення індикатора повинно бути інтенсивним; 4) кількість титранту, необхідного для зміни забарвлення індикатора, має бути настільки малою, щоб не спотворювати результати титрування; 5) зміна забарвлення індикатора повинна мати оборотний характер.
К.-о.і. — слабкі органічні кислоти або основи, що становлять супряжену пару, кислотна та основна форма яких розрізняється за кольором. К.-о.і. — більш слабкі кислоти чи основи, ніж речовини, що титруються, тому вони вступають у реакцію з титрантом після того, як основна маса аналізованої речовини вже прореагує. Зміна забарвлення К.-о.і. пов’язана зі зміною структури їх молекул у зв’язку з віддачею чи приєднанням Н+-іонів — появою нових хромоформних груп або їх заміною. У водному розчині К.-о.і. існує рухома рівновага: Ina+Н2O 2arrow.eps Inв+Н3O+, де Ina, Inв — кисла та основна форма К.-о.і., забарвлених по-різному. Константа рівноваги процесу дисоціації KIn=[Inв]∙[Н3O+]/[Ina] називається константою К.-о.і. Забарвлення розчину визначається співвідношенням [Inв]/[Ina]. Вважають, що колір однієї форми К.-о.і. превалює, якщо її концентрація в 10 разів вища, ніж іншої форми, тобто відношення [Inв]/[Ina]=[Н3O+]/KIn становить 0,1 чи 10 або при значенні рН=KIn±1. Значення рН, при якому відбувається зміна забарвлення К.-о.і., називається інтервалом переходу К.-о.і. Значення рН, при якому перехід забарвлення найбільш виразний, тобто той момент, коли титрування закінчується, називається показником титрування рТ, який не є точною характеристикою індикатора, а його величина близька до рKIn і знаходиться приблизно посередині інтервалу переходу індикатора. Для кислотно-основного титрування вибирають К.-о.і., у якого інтервал переходу включає значення рН у точці еквівалентності. Якщо це значення відрізняється від рТ К.-о.і., то виникає індикаторна помилка, тобто К.-о.і. змінює забарвлення дещо раніше чи пізніше за точку еквівалентності.
К.-о.і. підрозділяють на: чутливі до кислот — інтервал переходу знаходиться в лужному середовищі (фенолфталеїн, алізариновий жовтий, тимолфталеїн); чутливі до основ — інтервал переходу — у кислому середовищі (метиловий жовтогарячий, бромфеноловий синій); чутливі до кислот і основ або нейтральні індикатори — інтервал переходу — в нейтральному середовищі (бромтимоловий синій, нейтральний червоний). При визначенні сильних кислот або основ використовуються практично будь-які К.-о.і., слабких кислот — К,-о.і., чутливі до кислот; слабких основ — К.-о.і., чутливі до основ. Для збільшення чіткості переходу забарвлення К.-о.і. застосовують змішані індикатори — суміші двох індикаторів, кольори яких доповнюють один одного (тимоловий синій, фенолфталеїн) або суміші індикатора і нейтрального барвника, що не змінює свого забарвлення при різних значеннях рН (нейтральний червоний, метиленовий синій).
2)Залить раствор кислоты, с кислотным остатком которой медь даёт растворимую соль. Скажем, раствором соляной кислоты.
Cu(OH)₂ + 2HCl = CuCl₂ + 2H₂O.
3)Ну во-первых, лакмус в кислой среде приобретает красный цвет. Но даже если это не брать в расчет, то вот тебе реакции:
Это гидролиз сульфата меди II. В растворе образуется кислая среда и лакмус приобретает "розовый" цвет
4)Тремя:
Mg + HCl => MgCl2 + H2
MgO + 2HCl => MgCl2 + H2O
Mg(OH)2 + 2HCl => MgCl2 + 2H2Oъ
5) Вот реакция:
(При температуре).
Обращайся с:
КИСЛОТНО-ОСНОВНІ ІНДИКАТОРИ (рН-індикатори) — речовини, які змінюють забарвлення залежно від рН середовища. Застосовуються для фіксування кінця реакції між кислотами та основами (в основному в кислотно-основному титруванні) та інших реакцій, що супроводжуються зміною концентрації Н+-іонів, а також для вимірювання рН-середовища колориметрично. К.-о.і. мають відповідати таким вимогам: 1) забарвлення індикатора при різних значеннях рН повинно чітко розрізнятися; 2) зміна забарвлення індикатора має відбуватися у чітко визначеному вузькому інтервалі значень рН; 3) забарвлення індикатора повинно бути інтенсивним; 4) кількість титранту, необхідного для зміни забарвлення індикатора, має бути настільки малою, щоб не спотворювати результати титрування; 5) зміна забарвлення індикатора повинна мати оборотний характер.
К.-о.і. — слабкі органічні кислоти або основи, що становлять супряжену пару, кислотна та основна форма яких розрізняється за кольором. К.-о.і. — більш слабкі кислоти чи основи, ніж речовини, що титруються, тому вони вступають у реакцію з титрантом після того, як основна маса аналізованої речовини вже прореагує. Зміна забарвлення К.-о.і. пов’язана зі зміною структури їх молекул у зв’язку з віддачею чи приєднанням Н+-іонів — появою нових хромоформних груп або їх заміною. У водному розчині К.-о.і. існує рухома рівновага: Ina+Н2O 2arrow.eps Inв+Н3O+, де Ina, Inв — кисла та основна форма К.-о.і., забарвлених по-різному. Константа рівноваги процесу дисоціації KIn=[Inв]∙[Н3O+]/[Ina] називається константою К.-о.і. Забарвлення розчину визначається співвідношенням [Inв]/[Ina]. Вважають, що колір однієї форми К.-о.і. превалює, якщо її концентрація в 10 разів вища, ніж іншої форми, тобто відношення [Inв]/[Ina]=[Н3O+]/KIn становить 0,1 чи 10 або при значенні рН=KIn±1. Значення рН, при якому відбувається зміна забарвлення К.-о.і., називається інтервалом переходу К.-о.і. Значення рН, при якому перехід забарвлення найбільш виразний, тобто той момент, коли титрування закінчується, називається показником титрування рТ, який не є точною характеристикою індикатора, а його величина близька до рKIn і знаходиться приблизно посередині інтервалу переходу індикатора. Для кислотно-основного титрування вибирають К.-о.і., у якого інтервал переходу включає значення рН у точці еквівалентності. Якщо це значення відрізняється від рТ К.-о.і., то виникає індикаторна помилка, тобто К.-о.і. змінює забарвлення дещо раніше чи пізніше за точку еквівалентності.
К.-о.і. підрозділяють на: чутливі до кислот — інтервал переходу знаходиться в лужному середовищі (фенолфталеїн, алізариновий жовтий, тимолфталеїн); чутливі до основ — інтервал переходу — у кислому середовищі (метиловий жовтогарячий, бромфеноловий синій); чутливі до кислот і основ або нейтральні індикатори — інтервал переходу — в нейтральному середовищі (бромтимоловий синій, нейтральний червоний). При визначенні сильних кислот або основ використовуються практично будь-які К.-о.і., слабких кислот — К,-о.і., чутливі до кислот; слабких основ — К.-о.і., чутливі до основ. Для збільшення чіткості переходу забарвлення К.-о.і. застосовують змішані індикатори — суміші двох індикаторів, кольори яких доповнюють один одного (тимоловий синій, фенолфталеїн) або суміші індикатора і нейтрального барвника, що не змінює свого забарвлення при різних значеннях рН (нейтральний червоний, метиленовий синій).
Объяснение: