1. 2NaNO3 = 2NaNO2 + O2 n (O2) = V (O2) / Vm = 33,6 / 22,4 = 1,5 моль n (NaNO3) = 2* n(O2) = 2*1,5 = 3 моль m NaNO3 = n*M (NaNO3) = 3*85 = 255 г w (NaNO3) = m NaNO3 / m смеси = 255/400= 0,6375= 63,75% Массовая доля примесей = 100%-63,75%= 36,25% 2.CaCO3 = CaO + CO2 Найдём массу чистого известняка, если массовая доля примесей 16%, значит, массовая доля чистого известняка = 100%-16% = 84% m чистого известняка = m известняка * w чистого известняка = 119*0,84 = 99,96 г = 100 г n CO2 = n CaCO3 = m CaCO3 / M CaCO3 = 100 / 100 = 1 моль V CO2 = n CO2 * Vm = 1 * 22,4 = 22,4 л
Процес розчинення – це взаємодія частинок розчиненої речовини з молекулами розчинника, який супроводжується виділенням або поглинання теплоти.
Голандський хімік Я. Х. Вант-Гофф і німецький хімік В. Оствальд довели дифузію газів. Шведський учений С. А. Арреніус (1859 – 1927) довів наявність фізичного процесу дифузії у розчинах. Підтвердженням цього є рівномірне забарвлення розчинів під час розчинення забарвлених речовин.
Дифузія купрум (ІІ) сульфату Рис.18. Дифузія купрум (ІІ) сульфату. Д. І. Менделєєв створив хімічну теорію розчинів. Згідно з цією теорією під час розчинення утворюються сольвати – нестійкі хімічні сполуки розчиненої речовини з розчинником (у разі водних розчинів – гідрати). Особливо схильні до гідратації йони. Йони приєднують полярні молекули води, в результаті утворюються гідратовані йони. Багато з таких гідратованих йонів неміцні й легко розкладаються.
Якщо, наприклад, кухонну сіль помістити у воду, то можна помітити, як маса твердої речовини поступово зменшується. У процесі розчинення молекули води притягуються своїми негативними полюсами до позитивно заряджених йонів натрію, а позитивними полюсами – до негативно заряджених хлорид-іонів. У результаті цього зв’язок між йонами в солі послаблюється й кристалічна решітка руйнується. У розчині утворюються тимчасові сполуки гідрат-іони Натрію та гідрат-іони Хлору.
n (O2) = V (O2) / Vm = 33,6 / 22,4 = 1,5 моль
n (NaNO3) = 2* n(O2) = 2*1,5 = 3 моль
m NaNO3 = n*M (NaNO3) = 3*85 = 255 г
w (NaNO3) = m NaNO3 / m смеси = 255/400= 0,6375= 63,75%
Массовая доля примесей = 100%-63,75%= 36,25%
2.CaCO3 = CaO + CO2
Найдём массу чистого известняка, если массовая доля примесей 16%, значит, массовая доля чистого известняка = 100%-16% = 84%
m чистого известняка = m известняка * w чистого известняка = 119*0,84 = 99,96 г = 100 г
n CO2 = n CaCO3 = m CaCO3 / M CaCO3 = 100 / 100 = 1 моль
V CO2 = n CO2 * Vm = 1 * 22,4 = 22,4 л
Голандський хімік Я. Х. Вант-Гофф і німецький хімік В. Оствальд довели дифузію газів. Шведський учений С. А. Арреніус (1859 – 1927) довів наявність фізичного процесу дифузії у розчинах. Підтвердженням цього є рівномірне забарвлення розчинів під час розчинення забарвлених речовин.
Дифузія купрум (ІІ) сульфату
Рис.18. Дифузія купрум (ІІ) сульфату.
Д. І. Менделєєв створив хімічну теорію розчинів. Згідно з цією теорією під час розчинення утворюються сольвати – нестійкі хімічні сполуки розчиненої речовини з розчинником (у разі водних розчинів – гідрати). Особливо схильні до гідратації йони. Йони приєднують полярні молекули води, в результаті утворюються гідратовані йони. Багато з таких гідратованих йонів неміцні й легко розкладаються.
Якщо, наприклад, кухонну сіль помістити у воду, то можна помітити, як маса твердої речовини поступово зменшується. У процесі розчинення молекули води притягуються своїми негативними полюсами до позитивно заряджених йонів натрію, а позитивними полюсами – до негативно заряджених хлорид-іонів. У результаті цього зв’язок між йонами в солі послаблюється й кристалічна решітка руйнується. У розчині утворюються тимчасові сполуки гідрат-іони Натрію та гідрат-іони Хлору.