Слово «каучук» происходит от индейских слов «кау»—«дерево» и «учу»—«плакать». Надрезая кору дерева гевеи, индейцы Южной Америки заставляли его «плакать» и собирали вытекающий сок — латекс. При нагревании латекса содержащиеся в нем мельчайшие шарики смолы соединялись и выпадали в осадок. Промывая осадок и выдерживая его над костром, индейцы получали куски каучука. В Европе каучук стал известен лишь в начале XIX в. В Англии начали изготовлять плащи и галоши, пропитанные масляным раствором каучука. Но такие изделия не нашли широкого применения — на морозе они трескались, летом размягчались и липли к телу. Надо было сделать такой каучук, который сохранял бы эластичность и прочность при разных температурах. Тысячи опытов поставил американец Ч. Гудьир, он смешивал каучук с различными веществами. И вот в 1839 г. он нечаянно уронил кусочек каучука, перемешанного с серой, на горячую плиту. Кусочек обуглился, но в середине его светлела полоска необычного материала, который, как оказалось, обладал всеми желаемыми свойствами: прочностью, эластичностью и др. Так впервые была получена резина. Процесс получения резины путем нагревания каучука с серой назвали вулканизацией. В чем же химическая сущность процесса вулканизации? Молекула каучука представляет собой длинную полимерную цепочку из звеньев углеводорода изопрена, которые связаны между собой атомами углерода. Каждое звено совершать хаотические колебательные и вращательные движения. При нагревании возрастают частота и амплитуда колебаний, связи между звеньями ослабляются, и каучук становится пластичным. При низких температурах подвижность звеньев резко снижается, каучук теряет эластичность, становится хрупким.
Навчальний посібник містить 2 розділи: “Розчини” та
“Фазові рівноваги”, вивчення яких має важливе значення для
теорії і практики металургійного виробництва .
Процеси плавлення металургійної шихти у печах, віднов-
лення її компонентів, розчинення різних додатків, газів, взає-
модія металевих розплавів з вогнетривами, шлаками відбува-
ються у високотемпературних розчинах. Тому вивчення осно-
вних законів, які дозволяють розрахувати властивості метале-
вих і неметалевих високотемпературних розчинів залежно від
їхнього складу, є дуже важливим для інженерів-металургів.
У посібнику наведені основні закони ідеальних розчинів,
розглянуті причини відхилення властивостей реальних розчи-
нів від ідеальних, подані характеристики, які дозволяють за-
стосувати закони ідеальних розчинів до реальних, а також
приклади використання певних законів для окремих операцій
металургійного виробництва .
Більшість металевих сплавів, шлаків, вогнетривів являють
собою багатокомпонентні системи, але з певними допущення -
ми їх можна розглядати як дво- або трикомпонентні системи і
використовувати відомі для них закономірності для реальних
систем і технологічних процесів. Розділ “Фазові рівноваги”
містить відомості про загальні закономірності щодо фазових
рівноваг у основних типах одно-, дво- і трикомпонентних сис-
темах. Вивчення цього матеріалу необхідно для розуміння
процесів, які відбуваються в металевих та неметалевих розп-
лавах при їхньому охолодженні та нагріванні, а також для ви-
значення температур фазових перетворень сплавів, кількості
фаз і ступенів вільності, хімічного складу фаз і масового вмі-
сту в них компонентів за певних умов у сплавах різного скла-
ду та відомої загальної маси.
Необхідність видання такого посібника обумовлена браком
підручників з фізичної хімії, більшість з яких була видана 15-
20 років тому. До того ж практично відсутні підручники, ви-
дані українською мовою. При складанні посібника були вико-
ристані матеріали з найпоширеніших підручників , моногра-
фій, довідників .
Матеріал викладений у доступній формі, деякі теоретичні
положення проілюстровані прикладами розрахунків і практи-
чного застосування у металургійному виробництві.
В Европе каучук стал известен лишь в начале XIX в. В Англии начали изготовлять плащи и галоши, пропитанные масляным раствором каучука. Но такие изделия не нашли широкого применения — на морозе они трескались, летом размягчались и липли к телу. Надо было сделать такой каучук, который сохранял бы эластичность и прочность при разных температурах. Тысячи опытов поставил американец Ч. Гудьир, он смешивал каучук с различными веществами. И вот в 1839 г. он нечаянно уронил кусочек каучука, перемешанного с серой, на горячую плиту. Кусочек обуглился, но в середине его светлела полоска необычного материала, который, как оказалось, обладал всеми желаемыми свойствами: прочностью, эластичностью и др. Так впервые была получена резина.
Процесс получения резины путем нагревания каучука с серой назвали вулканизацией.
В чем же химическая сущность процесса вулканизации? Молекула каучука представляет собой длинную полимерную цепочку из звеньев углеводорода изопрена, которые связаны между собой атомами углерода. Каждое звено совершать хаотические колебательные и вращательные движения. При нагревании возрастают частота и амплитуда колебаний, связи между звеньями ослабляются, и каучук становится пластичным. При низких температурах подвижность звеньев резко снижается, каучук теряет эластичность, становится хрупким.