Який об’єм 7%-го розчину оксалатної кислоти треба взяти для повної оксидації 350 см3 0,25н сірчанокислого розчину калій перманганату? Вважайте, що густина розчину оксалатної кислоти дорівнює приблизно 1 г/см3.
Періодична система хімічних елементів — класифікація хімічних елементів, що встановлює залежність різних властивостей елементів від заряду їхнього атомного ядра. Періодична система хімічних елементів є графічним виразом періодичного закону — який визначає, що властивості хімічних елементів, простих речовин, а також склад і властивості сполук, перебувають у періодичній залежності від значень зарядів ядер атомів. Її початковий варіант, що базувався на періодичній залежності властивостей хімічних елементів від значень атомних мас, був розроблений російським та німецьким хіміками Д. І. Менделєєвим та Лотаром Маєром у 1869—1871 роках[1][2]. За цю розробку у 1882 році обидва хіміки отримали Медаль Деві від Лондонського королівського товариства. Всього запропоновано кілька сотень варіантів зображення періодичної системи (аналітичні криві, таблиці, геометричні фігури і т. ін.). У сучасному варіанті системи передбачається зведення елементів в двовимірну таблицю, в якій кожен стовпець (група) визначає основні фізико-хімічні властивості, а рядки є періоди, в певній мірі подібні один одному.
Учитывая тот факт, что энтропия (неупорядоченность системы) в воздухе больше, чем в жидкости, то запахи будут распространяться в газовой среде быстрее.
В жидкости силы притяжения между молекулами удерживают их на определенном расстоянии друг от друга, поэтому каждая молекула хотя и имеет возможность свободно мигрировать по области пространства, занятой жидкостью, но не имеет возможности отдалиться от остальных молекул: стоит ей оторваться от одной молекулы, как тут же притягивается другая.
Молекулы газа ведут себя иначе - у них гораздо больше свободы, среднее расстояние между ними таково, что силы притяжения очень малы, и молекулы встречаются лишь при столкновениях.
Періодична система хімічних елементів — класифікація хімічних елементів, що встановлює залежність різних властивостей елементів від заряду їхнього атомного ядра. Періодична система хімічних елементів є графічним виразом періодичного закону — який визначає, що властивості хімічних елементів, простих речовин, а також склад і властивості сполук, перебувають у періодичній залежності від значень зарядів ядер атомів. Її початковий варіант, що базувався на періодичній залежності властивостей хімічних елементів від значень атомних мас, був розроблений російським та німецьким хіміками Д. І. Менделєєвим та Лотаром Маєром у 1869—1871 роках[1][2]. За цю розробку у 1882 році обидва хіміки отримали Медаль Деві від Лондонського королівського товариства. Всього запропоновано кілька сотень варіантів зображення періодичної системи (аналітичні криві, таблиці, геометричні фігури і т. ін.). У сучасному варіанті системи передбачається зведення елементів в двовимірну таблицю, в якій кожен стовпець (група) визначає основні фізико-хімічні властивості, а рядки є періоди, в певній мірі подібні один одному.
Да, правда.
Объяснение:
Учитывая тот факт, что энтропия (неупорядоченность системы) в воздухе больше, чем в жидкости, то запахи будут распространяться в газовой среде быстрее.
В жидкости силы притяжения между молекулами удерживают их на определенном расстоянии друг от друга, поэтому каждая молекула хотя и имеет возможность свободно мигрировать по области пространства, занятой жидкостью, но не имеет возможности отдалиться от остальных молекул: стоит ей оторваться от одной молекулы, как тут же притягивается другая.
Молекулы газа ведут себя иначе - у них гораздо больше свободы, среднее расстояние между ними таково, что силы притяжения очень малы, и молекулы встречаются лишь при столкновениях.