Аморфные тела – это твердые тела, которые не имеют кристаллической структуры. к ним относятся стекла (искусственные и вулканические), смолы (естественные и искусственные), клеи, сургуч, эбанит, пластмассы и т. п. аморфные тела при расщеплении не образуют кристаллических граней. в таких телах частицы находятся рядом друг с другом и не имеют строгой . поэтому они либо вязкие, либо густые. вязкость аморфных тел — непрерывная функция температуры. при внешних воздействиях аморфные тела одновременно , как твердые тела, и текучие, как жидкости. если воздействие было недолгим, то при сильном ударе они раскалываются на куски как твердые тела. если же воздействие было долгим, то они текут. так, например, если смолу положить на твердую поверхность, то она начнет растекаться. причем чем выше будет ее температура, тем быстрее она будет растекаться. если мелкими частями аморфного тела заполнить какой-либо сосуд, то через некоторое время эти части сольются в одно целое и примут форму сосуда. это характерно, например, для смолы. аморфные тела не имеют определенной точки плавления. вместо нее они температурным интервалом размягчения. при нагревании они постепенно переходят в жидкое состояние. аморфные вещества могут быть в двух состояниях: стеклообразном или расплавленном. первое состояние может быть вызвано низкой температурой, второе – высокой. от температуры зависит и вязкость аморфных тел: чем ниже температура, тем выше вязкость, и наоборот. также аморфные тела изотропны. свойства для них по всем направлениям одинаковы. в естественных условиях они не правильной формой. исследования показали, что их структура аналогична структуре жидкостей. аморфные вещества могут переходить в кристаллическое состояние самопроизвольно. это связано с тем, что в кристаллическом состоянии внутренняя энергия вещества меньше, чем в аморфном. примером этого процесса может служить помутнение стекол со временем.
ответ:У хімічному відношенні вода досить активна. З багатьма речовинами вона вступає в хімічні реакції вже при звичайній температурі. З оксидами лужних і лужноземельних металів вона утворює основи:
СаО + Н2О = Са(ОН)2
З багатьма оксидами неметалів (ангідридами) вода утворює кисневмісні кислоти:
Р2О5 + 3Н2О = 2Н3РО4
З найактивнішими металами вона утворює основи з виділенням водню:
2Na + 2Н2О = 2NaOH + Н2 ↑
З деякими солями вода утворює так звані кристалогідрати, які характеризуються строго визначеною кількістю молекул води, що припадають на одну молекулу солі. Наприклад, з сульфатом міді вода утворює мідний купорос:
CuSO4 + 5Н2О = CuSO4 • 5Н2О
в якому на одну молекулу сульфату міді припадає п'ять молекул води. Воду, що входить до складу кристалів, називають кристалізаційною.
Кристалізаційну воду не слід плутати з гігроскопічною водою, яка поглинається (адсорбується) поверхнею і порами всіх речовин на відкритому повітрі. Деякі речовини відзначаються підвищеною здатністю поглинати вологу повітря. Внаслідок цього вони мокріють (наприклад, NaCl), а то й і розпливаються на повітрі (як CaCl2). Такі речовини називають гігроскопічними. На відміну від кристалізаційної, кількість гігроскопічної води в речовинах, змінна. Вона хімічно не взаємодіє з речовиною-адсорбатом.
При високій температурі водяна пара взаємодіє з залізом і іншими речовинами. Наприклад:
3Fe + 4Н2О = Fe3О4 + 4Н2
Раніше цю реакцію застосовували в техніці для добування водню.
У термічному відношенні вода досить стійка. Проте при температурах, вищих 1000°С, вона починає розкладатися на водень і кисень:
2Н2О = 2Н2 + O2
Хімічна сумісність вод — здатність вод не утворювати твердих осадів при їх змішуванні.
ответ:У хімічному відношенні вода досить активна. З багатьма речовинами вона вступає в хімічні реакції вже при звичайній температурі. З оксидами лужних і лужноземельних металів вона утворює основи:
СаО + Н2О = Са(ОН)2
З багатьма оксидами неметалів (ангідридами) вода утворює кисневмісні кислоти:
Р2О5 + 3Н2О = 2Н3РО4
З найактивнішими металами вона утворює основи з виділенням водню:
2Na + 2Н2О = 2NaOH + Н2 ↑
З деякими солями вода утворює так звані кристалогідрати, які характеризуються строго визначеною кількістю молекул води, що припадають на одну молекулу солі. Наприклад, з сульфатом міді вода утворює мідний купорос:
CuSO4 + 5Н2О = CuSO4 • 5Н2О
в якому на одну молекулу сульфату міді припадає п'ять молекул води. Воду, що входить до складу кристалів, називають кристалізаційною.
Кристалізаційну воду не слід плутати з гігроскопічною водою, яка поглинається (адсорбується) поверхнею і порами всіх речовин на відкритому повітрі. Деякі речовини відзначаються підвищеною здатністю поглинати вологу повітря. Внаслідок цього вони мокріють (наприклад, NaCl), а то й і розпливаються на повітрі (як CaCl2). Такі речовини називають гігроскопічними. На відміну від кристалізаційної, кількість гігроскопічної води в речовинах, змінна. Вона хімічно не взаємодіє з речовиною-адсорбатом.
При високій температурі водяна пара взаємодіє з залізом і іншими речовинами. Наприклад:
3Fe + 4Н2О = Fe3О4 + 4Н2
Раніше цю реакцію застосовували в техніці для добування водню.
У термічному відношенні вода досить стійка. Проте при температурах, вищих 1000°С, вона починає розкладатися на водень і кисень:
2Н2О = 2Н2 + O2
Хімічна сумісність вод — здатність вод не утворювати твердих осадів при їх змішуванні.
Объяснение: