Распространённость Править По распространённости в земной коре занимает 1-е место среди металлов и 3-е место среди элементов, уступая только кислороду и кремнию. Массовая концентрация алюминия в земной коре, по данным различных исследователей, оценивается от 7,45 до 8,14 %[7].
Природные соединения алюминия Править В природе алюминий, в связи с высокой химической активностью, встречается почти исключительно в виде соединений. Некоторые из природных минералов алюминия:
Бокситы — Al2O3 · H2O (с примесями SiO2, Fe2O3, CaCO3) Нефелины — KNa3[AlSiO4]4 Алуниты — (Na,K)2SO4·Al2(SO4)3·4Al(OH)3 Глинозёмы (смеси каолинов с песком SiO2, известняком CaCO3, магнезитом MgCO3) Корунд (сапфир, рубин, наждак) — Al2O3 Полевые шпаты — (K,Na)2O·Al2O3·6SiO2, Ca[Al2Si2O8] Каолинит — Al2O3·2SiO2 · 2H2O Берилл (изумруд, аквамарин) — 3ВеО · Al2О3 · 6SiO2 Хризоберилл (александрит) — BeAl2O4. Тем не менее, в некоторых специфических восстановительных условиях (жерла вулканов) найдены ничтожные количества самородного металлического алюминия[8].
В природных водах алюминий содержится в виде малотоксичных химических соединений, например, фторида алюминия. Вид катиона или аниона зависит, в первую очередь, от кислотности водной среды. Концентрации алюминия в водоёмах России колеблются от 0,001 до 10 мг/л. В морской воде его концентрация 0,01 мг/л[9].
За нормальних умов усі луги — тверді речовини білого кольору, не мають запаху, милкі на дотик, їдкі, роз’їдають шкіру, тканини, папір та інші матеріали. За цю властивість "роз'їдати" їх називають їдкими лугами. Так, натрій гідроксид NaOH — має тривіальну назву - їдкий натр, а калій гідроксид КОН — їдке калі.
Так, як луги роз'їдають шкіру, тканини та інші речовини, їх не можна брати руками (спричиняють опіки), а тільки пінцетом. Якщо ж розчин лугу все ж таки потрапив на шкіру, необхідно відразу ж змити його великою кількістю води, аж доки щезне відчуття милкості, а потім нейтралізувати розчином борної кислоти Н3ВО3.
Слово «луг» походить від так званого милкого настою попелу, що використовувався для прання.
Нерозчинні основи — тверді, здебільшого кристалічні, речовини різного кольору без запаху, не милкі на дотик. Так, купрум(ІІ) гідроксид Сu(ОН)2 має блакитний із зеленкуватим відтінком колір, ферум(ІІІ) гідроксид Fe(OH)3 — бурий, a Fe(OH)2 — блідо-зеленкуватий, майже білий.
3. а) розчинні, або луги:
NaOH- натрій гідроксид
КОН - калій гідрксид
Са(ОН)2 - кальцій гідроксид
б) нерозчинні:
Си(ОН)2 - купрум(ІІ) гідроксид
Fe(OH)3 - ферум(ІІІ) гідроксид
Fe(OH)2 - ферум(ІІ) гідроксид
Завдання 1 та 4 ти робиш самостійно, бо там потрібно повторити, вивчити та переписати:)
По распространённости в земной коре занимает 1-е место среди металлов и 3-е место среди элементов, уступая только кислороду и кремнию. Массовая концентрация алюминия в земной коре, по данным различных исследователей, оценивается от 7,45 до 8,14 %[7].
Природные соединения алюминия Править
В природе алюминий, в связи с высокой химической активностью, встречается почти исключительно в виде соединений. Некоторые из природных минералов алюминия:
Бокситы — Al2O3 · H2O (с примесями SiO2, Fe2O3, CaCO3)
Нефелины — KNa3[AlSiO4]4
Алуниты — (Na,K)2SO4·Al2(SO4)3·4Al(OH)3
Глинозёмы (смеси каолинов с песком SiO2, известняком CaCO3, магнезитом MgCO3)
Корунд (сапфир, рубин, наждак) — Al2O3
Полевые шпаты — (K,Na)2O·Al2O3·6SiO2, Ca[Al2Si2O8]
Каолинит — Al2O3·2SiO2 · 2H2O
Берилл (изумруд, аквамарин) — 3ВеО · Al2О3 · 6SiO2
Хризоберилл (александрит) — BeAl2O4.
Тем не менее, в некоторых специфических восстановительных условиях (жерла вулканов) найдены ничтожные количества самородного металлического алюминия[8].
В природных водах алюминий содержится в виде малотоксичных химических соединений, например, фторида алюминия. Вид катиона или аниона зависит, в первую очередь, от кислотности водной среды. Концентрации алюминия в водоёмах России колеблются от 0,001 до 10 мг/л. В морской воде его концентрация 0,01 мг/л[9].
Изотопы алюминия Править
Відповіді на запитання:
2. За розчинністю у воді основи поділяють на:
а) розчинні, або луги (наприклад, Ва(ОН)2)
б) нерозчинні (наприклад, АgОН)
Фізичні властивості основ
За нормальних умов усі луги — тверді речовини білого кольору, не мають запаху, милкі на дотик, їдкі, роз’їдають шкіру, тканини, папір та інші матеріали. За цю властивість "роз'їдати" їх називають їдкими лугами. Так, натрій гідроксид NaOH — має тривіальну назву - їдкий натр, а калій гідроксид КОН — їдке калі.
Так, як луги роз'їдають шкіру, тканини та інші речовини, їх не можна брати руками (спричиняють опіки), а тільки пінцетом. Якщо ж розчин лугу все ж таки потрапив на шкіру, необхідно відразу ж змити його великою кількістю води, аж доки щезне відчуття милкості, а потім нейтралізувати розчином борної кислоти Н3ВО3.
Слово «луг» походить від так званого милкого настою попелу, що використовувався для прання.
Нерозчинні основи — тверді, здебільшого кристалічні, речовини різного кольору без запаху, не милкі на дотик. Так, купрум(ІІ) гідроксид Сu(ОН)2 має блакитний із зеленкуватим відтінком колір, ферум(ІІІ) гідроксид Fe(OH)3 — бурий, a Fe(OH)2 — блідо-зеленкуватий, майже білий.
3. а) розчинні, або луги:
NaOH- натрій гідроксид
КОН - калій гідрксид
Са(ОН)2 - кальцій гідроксид
б) нерозчинні:
Си(ОН)2 - купрум(ІІ) гідроксид
Fe(OH)3 - ферум(ІІІ) гідроксид
Fe(OH)2 - ферум(ІІ) гідроксид
Завдання 1 та 4 ти робиш самостійно, бо там потрібно повторити, вивчити та переписати:)