1. ANTYGONA ЯК ТРАГІЧНА ГЕРОЇНЯ - НАПИШИ, ЯК ти РОЗУМІЄШ ПОНЯТТЯ ТРАГІЧНОГО КОНФЛІКТУ, ТРАГІЧНОЇ ІРОНІЇ ТАКОЖ ФАТУМУ І ОБГОВОРИ ЦІ ПОНЯТТЯ ВИКОРИСТОВУЮЧИ ПРИКЛАДИ Зі ЗМІСТУ ANTYGONY SOFOKLESA.
Маленький принц – головний герой казки, який прилетів зі своєї маленькою планети на Землю. Перед тим він здійснив довгу подорож по самим різним планетам, які були населені «дивними дорослими». У Маленького принца свій світ, тому зіткнення зі світом дорослих породжує у нього масу питань і непорозумінь. Потерпілий аварію льотчик зайнятий усуненням неполадок в літаку. На світанку пілот, що задрімав, чує тоненький голос дитини: «Будь ласка … намалюй мені баранчика!» Так оповідач знайомить читача з Маленьким принцом, що настільки чудесним чином з’явився серед пісків Сахари
Противостояние деревенской прозы и городской в советской литературе не было надуманным. Партия в 30-е годы выдвинула лозунг «смычки города и деревни». Однако он никак не воплощался в реальности. После смерти Сталина возникла ситуация, когда можно было задуматься над поисками нравственной основы современной писателям жизни — не лозунгов, а именно жизни. Именно нравственные потери казались наиболее тяжёлыми. Хранительницей народных нравственных ценностей некоторые видные писатели считали русскую деревню с её общиной, «ладом». В.Г. Распутин, В.М. Шукшин, Ф.А. Абрамов, В.И. Белов, Б.А. Можаев и другие писатели, объединившиеся вокруг журнала «Наш современник», и были представителями «деревенской прозы», «неославянофилами» — при всех различиях между ними.
Маленький принц – головний герой казки, який прилетів зі своєї маленькою планети на Землю. Перед тим він здійснив довгу подорож по самим різним планетам, які були населені «дивними дорослими». У Маленького принца свій світ, тому зіткнення зі світом дорослих породжує у нього масу питань і непорозумінь. Потерпілий аварію льотчик зайнятий усуненням неполадок в літаку. На світанку пілот, що задрімав, чує тоненький голос дитини: «Будь ласка … намалюй мені баранчика!» Так оповідач знайомить читача з Маленьким принцом, що настільки чудесним чином з’явився серед пісків Сахари
Противостояние деревенской прозы и городской в советской литературе не было надуманным. Партия в 30-е годы выдвинула лозунг «смычки города и деревни». Однако он никак не воплощался в реальности. После смерти Сталина возникла ситуация, когда можно было задуматься над поисками нравственной основы современной писателям жизни — не лозунгов, а именно жизни. Именно нравственные потери казались наиболее тяжёлыми. Хранительницей народных нравственных ценностей некоторые видные писатели считали русскую деревню с её общиной, «ладом». В.Г. Распутин, В.М. Шукшин, Ф.А. Абрамов, В.И. Белов, Б.А. Можаев и другие писатели, объединившиеся вокруг журнала «Наш современник», и были представителями «деревенской прозы», «неославянофилами» — при всех различиях между ними.