1.Джим Ґудзик сильный бо 2.Джим Ґудзик люблячий син бо 3.Джим Ґудзик терплячий бо 4.Джим Ґудзик цінує дружбу бо 5.Джим Ґудзик сміливий бо 6.Джим Ґудзик виникає повагу бо 7.Джим Ґудзик виникає здивування бо 8.Джис Ґудзик наполегливий бо
Тема: звернення письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче.
Ідея: смисл життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності.
Основна думка: створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів.
Композиція:
Поезія складається з шести куплетів по чотири рядки.
Твір починається із звернення до нових Колумбів і Магелланів з пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в житті. Протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити активно, на благо рідного краю, народу.
Наприкінці поезії В. Симоненко засуджує байдужість і пропонує її «шкварити… на вогні».
Художні засоби:
Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
Риторичні оклики:
«Напнемо вітрила наших мрій!»
«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
«Відкривай духовні острови!»
«Нидіє на якорі душа!»
«Півень землю всю не розгребе!»
«Шкварити байдужість на вогні!»
Риторичні запитання:
«Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?»
«Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?»
Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
Помещику Волдыреву понадобилась справка, и он обратился за ней в присутствие. Чиновник упорно "не замечал" посетителя и занимался своей писаниной. Волдырев положил на стол рубль. Рубль чиновник заметил, и тот сразу исчез. А вот посетитель остался невидимым для труженика пера. Помещик положил еще один рубль. Все повторилось. Заметив растерянность и бес Волдырева, проходивший мимо швейцар посоветовал дать три рубля. Помещик последовал совету, и чиновник вмиг преобразился - стал любезным, проворно выдал требуемую справку и даже проводил посетителя.Рассказ короткий, но Чехов в нем мастерски нарисовал портрет российского чиновника с присущими ему взяточничеством и лицемерием. Такой чиновник без дополнительного стимула игнорирует посетителей, пренебрегая своими обязанностями. За мзду же становится обходительным и угодливым. Причем так ведут себя даже самые мелкие и незначительные чиновники, используя служебное положение в собственных интересах.
Тема: звернення письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче.
Ідея: смисл життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності.
Основна думка: створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів.
Композиція:
Поезія складається з шести куплетів по чотири рядки.
Твір починається із звернення до нових Колумбів і Магелланів з пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в житті. Протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити активно, на благо рідного краю, народу.
Наприкінці поезії В. Симоненко засуджує байдужість і пропонує її «шкварити… на вогні».
Художні засоби:
Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
Риторичні оклики:
«Напнемо вітрила наших мрій!»
«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
«Відкривай духовні острови!»
«Нидіє на якорі душа!»
«Півень землю всю не розгребе!»
«Шкварити байдужість на вогні!»
Риторичні запитання:
«Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?»
«Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?»
Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
Тавтологія: «відкрито вже відкрите».
Объяснение:
потому что
Помещику Волдыреву понадобилась справка, и он обратился за ней в присутствие. Чиновник упорно "не замечал" посетителя и занимался своей писаниной. Волдырев положил на стол рубль. Рубль чиновник заметил, и тот сразу исчез. А вот посетитель остался невидимым для труженика пера. Помещик положил еще один рубль. Все повторилось. Заметив растерянность и бес Волдырева, проходивший мимо швейцар посоветовал дать три рубля. Помещик последовал совету, и чиновник вмиг преобразился - стал любезным, проворно выдал требуемую справку и даже проводил посетителя.Рассказ короткий, но Чехов в нем мастерски нарисовал портрет российского чиновника с присущими ему взяточничеством и лицемерием. Такой чиновник без дополнительного стимула игнорирует посетителей, пренебрегая своими обязанностями. За мзду же становится обходительным и угодливым. Причем так ведут себя даже самые мелкие и незначительные чиновники, используя служебное положение в собственных интересах.
Отметь как лучший
Объяснение:
Надеюсь