1. Джорж Плейтен, герой твору А. Азімова «Фах», утік з Інтернату, щоб:
А) побувати на олімпіаді;
Б) побачити кохану дівчину;
В) до своїй родині матеріально;
Г) уникнути покарання.
2. Джорж Плейтен, герой твору А. Азімова «Фах», відрізнявся від своїх однолітків тим, що:
А) був дуже сильним, займався спортом;
Б) володів телепатією;
В) читав книги, займався самоосвітою;
Г) був вихідцем з іншої планети.
3. Софі, героїня твору Д. В. Джонс «Мандрівний замок Хаула», уклала угоду з:
А) Відьмою Пустирищ;
Б) Демоном вогню;
В) Хаулом;
Г) саліманом.
4. Твір Д. В. Джонс «Мандрівний замок Хаула» відрізняється від традицій них народних казок тим, що:
А) закінчується твір нещасливо для головних героїв;
Б) зображуються технічні засоби сучасної доби;
В) мачуха та падчерка дружать, пригоди випадають старшій сестрі;
Г) немає протистояння добра та зла.
5. Найбільшим захопленням Меґі, героїні книги К. Функе «Чорнильне серце», було:
А) читання книжок;
Б) вишивання;
В) малювання;
Г) спів і танці.
6. Продовжте речення.
«Фентезі — це...»
Достатній рівень ( )
7. Охарактеризуйте образ Джоржа Плейтена, головного героя твору А. Азімова «Фах».
Високий рівень ( )
8. Виконайте одне із завдань.
А) напишіть твір-роздум «сутність культури й освіти, призначення людини в сучасному світі та в майбутньому (за прочитаними творами та власними
"Этот Пузатый Пацюк был точно когда-то запорожцем; но выгнали его или он сам убежал из Запорожья, этого никто не знал. Давно уже, лет десять, а может, и пятнадцать, как он жил в Диканьке. Сначала он жил, как настоящий запорожец: ничего не работал, спал три четверти дня, ел за шестерых косарей и выпивал за одним разом почти по целому ведру; впрочем, было где и поместиться, потому что Пацюк, несмотря на небольшой рост, в ширину был довольно увесист. Притом шаровары, которые носил он, были так широки, что какой бы большой ни сделал он шаг, ног было совершенно незаметно, и казалось — винокуренная кадь двигалась по улице. Может быть, это самое подало повод прозвать его Пузатым. Не нескольких дней после прибытия его в село, как все уже узнали, что он знахарь. Бывал ли кто болен чем, тотчас призывал Пацюка; а Пацюку стоило только пошептать несколько слов, и недуг как будто рукою снимался. Случалось ли, что проголодавшийся дворянин подавился рыбьей костью, Пацюк умел так искусно ударить кулаком в спину, что кость отправлялась куда ей следует, не причинив никакого вреда дворянскому горлу. В последнее время его редко видали где-нибудь. Причина этому была, может быть, лень, а может, и то, что пролезать в двери делалось для него с каждым годом труднее. Тогда миряне должны были отправляться к нему сами, если имели в нем нужду."
Н.В.Гоголь. Ночь перед Рождеством.