1. Из скольких частей состоит произведение Н.А. Некрасова? 2. Когда и где впервые появилась в печати поэма Н.А. Некрасова «Русские женщины. Княгиня Трубецкая»? 3. Чем трагична судьба женщин – жён декабристов? 4. Какой образ соединяет две части поэмы «Княгиня Трубецкая»? 5. Что символизирует этот образ? 6. Что видит во сне княгиня Трубецкая? 7. Чем заканчивается словесный поединок между княгиней Трубецкой и губернатором? Кто победил? Чем вознаграждён? 8. Считаете ли вы поступок княгини подвигом? Почему? Что такое подвиг?
Характеристика парубка: сперши був ледащо, як подадуть їсти, то й їсть, а не подадуть, то й так обходиться, недотепа, нічого робить не вміє, потім стал гарним та розумним.
Колись дуже давно жили собі бідні чоловік та жінка, був у них один дуже ледачий син, який нічого не робив, тільки на печі грався. Було йому двадцять літ. Батьки журяться, думають, що з ним робити. Вирішили віддати в найми, щоб чужі люди його чомусь навчили. Оддали хлопця до кравця, потім до шевця — більше трьох днів він не витримував, тікав додому. Надумав батько одвести сина в інше царство. Йдуть вони через темний ліс. Чоловік утомився, сів на пеньок та й каже: — Ох! Як же я втомився! Де не взявся — з-під пенька дідок вилазить, маленький, зморщений, а борода зелена аж по коліна. Та й питає чоловіка, навіщо він його кликав. Батько здивувався, сказав, що нікого не кликав. Тоді дідок і назвався, він — лісовий цар Ох. Розпитав, куди вони йдуть і сказав, що хоче найняти хлопця. Ох звелів прийти через рік: якщо впізнає батько сина, забере, а ні, то буде ще рік служити. Батько пішов додому, а цар повів хлопця в підземне царство до зеленої хатки, де й жінка, і діти, і наймички — все зелене, навіть їжа. Дав Ох завдання хлопцеві — нарубати дров. А той ліг та й спить. Наказав тоді Ох спалити наймита. Так і зробили. Вуглину, яка залишилася, Ох сприснув живущою водою — хлопець ожив і став таким гарним, що й не сказати. Так повторювалося п’ять разів. Із ледачого парубка став моторний і гарний козак. Через рік батько прийшов за сином, викликав Оха. Цар повів його до себе, взяв проса, висипав — назбігалося багато півнів. Батько не впізнав серед них сина і повернувся додому сам. Наступного року Ох повів батька в кошару, але серед всіх баранів він не впізнав свого сина і повернувся додому сам, зажурений. На третій рік іде батько до Оха, а назустріч йому дід, білий, як молоко, і одежа на ньому біла. Привіталися, розпитав дід про батькову біду і взявся до Сказав, що Ох тепер випустить голубів, так батько хай не бере ніякого, тільки того, котрий не їстиме, сидітиме окремо під грушею та оскубатиметься. Батько так і зробив. Довелося Охові віддавати сина, тепер уже гарного парубка. Йдуть батько й син додому, батько скаржиться на бідність. Тоді син його заспокоїв і сказав, що тут полюватимуть за лисицями паничі, він перекинеться на хорта й піймає лисицю; мисливці будуть купувати хорта у нього, хай продає, тільки без ретязя, от і будуть гроші. Все так і трапилося. Батько йде та знову бідкається, що мало грошей, не вистачить хазяйством обзавестись. Парубок сказав, що паничі їхатимуть по перепелиці із соколом, то він перекинеться на сокола, мисливці купуватимуть у нього того сокола, хай продає, тільки без шапочки. Так і зробили. Продав батько сокола за триста рублів, а той як полетів, то й не повернувся до паничів. Син сказав, що перекинеться ще й конем на ярмарку, а батько хай продає його за тисячу рублів, тільки без недоуздка. Де не взявся циган, став торгуватися і таки вмовив батька продати коня з недоуздком. А то був не циган, а цар Ох. Сів цар на коня, поїхав додому, радий, що повернув парубка. Повів коня до водопою, а той кінь перекинувся окунем та й поплив у річці. Ох перекинувся щукою — та за ним. Довго ганялися. Виплив той окунь на берег, де царівна білизну прала, та й перетворився на перстень. Царівна підняла його з води, пішла додому, хвалиться. Ох перекинувся купцем, прийшов до царя й попросив віддати йому перстень, бо то саме він його загубив, а без нього йому не жити. Царівні жаль віддавати, вона й кинула перстень на землю — а він розсипався пшоном по хаті. Ох перекинувся півником — і давай клювати. А одна пшонинка закотилася під ноги царівні, то лісовий цар її не помітив та й полетів собі. А з пшонини постав гарний парубок, і царівна одразу в нього закохалася. Попросила батька віддати її за нього, цар довго морщився, що за простого віддавати доводиться, та все ж погодився. І зіграли вони гучне весілля.
ответ:Петр Андреевич Гринев- главный герой повести Александра Пушкина « Капитанская дочка ». Он жил в поместье своего отца. С пятилетнего возраста его воспитывал Савельич. Под его надзором на двенадцатом году выучился он русской грамоте. В это время Андрей Петрович Гринев нанял для Петра Гринева француза, мосье Бопре.Бопре в отечестве своем был парикмахером, потом в Пруссии солдатом, потом приехал в Россию чтобы стать учителем.
В шестнадцать лет отец отправил его на службу в Оренбург, Петр не посмел ослушаться, хотя ему очень хотелось проходить службу в Петербурге. Перед дорогой отец наказал Петру служить верно, и помнить пословицу: « береги платье снову, а честь смолоду ». Он сел кибитку с Савельичем и отправился в дорогу, обливаясь слезами. В ту же ночь он приехал в Симбирск, где должен был пробыть сутки для закупки нужных вещей, что и было поручено Савельичу. Там он познакомился с Зуриным и тут вызвался он выучить Петра играть на биллиарде. Гринев проиграл сто рублей. Так как он очень благородный и честный человек он заставляет Савельича вернуть долг, считая это долгом чести.
Отправившись дальше он случайно познакомился с незнакомцем, который ему в метель, и он поблагодарил его. Из-за того что он был одет слишком легко Гринев отдал ему свой заячий тулуп.
В Оренбурге его направили в Белогорскую крепость в команде капитана Миронова. На следующее утро он познакомился со Швабриным. А затем и с Машей Мироновой. С первого взягляда она не очень понравилась Гриневу. Он смотрел на нее с предубеждением Швабрин описал Машу, капитанскую дочь, совершенною дурочкою.
несколько недель, и жизнь Гринева в Белогорской крепости сделалась приятной. Он был офицером.
Затем из-за Маши он поругался со Швабриным. Потому что он сказал Петру что ежели он хочет чтобы к нему ходила Маша в сумерки то вместо нежных стишков Гринев подари ей пару серег. Они устроили дуэль, на которой Петр был ранен. Но вскоре он поправился и у них с Машей началась любовь. Маша не хотела жениться с Петром без согласие Андрея Гринева. Поэтому Гринев написал письмо отцу с благословить их, но получил отказ.
Тем временем Емельян Пугачев подошел к крепости и быстро захватил ее. В эту минуту мятежники набежали на них и ворвались в крепость несколько дюжих схватили Гринева и связали кушаками. Гринева хотели повесить но Пугачев помиловал его. Оказывается тем незнакомцем оказался Пугачев, кто им в метель и которому Петр подарил тулуп.
Через некоторое время он встретил человека из крепости с письмом от Маши в котором она попросила Что Алексей Иванович принудил отца Герасима выдать ему Машу. Гринев попросил у начальства, но ему отказали и он поехал один. По пути встретил Пугачева, который высказал желание и сдержал слово. После освобождения они решили пожениться . на обратном пути он встретил Зурина, которому он когда-то проиграл 100 рублей.
Он решил отправить Машу с Савельичем домой к родителям, а самому продолжить службу до окончания войны.
Когда он собрался ехать домой его арестовали. Его оговорил Швабрин, он пытался оправдаться, но не захотел вплетать в дела Машу.
Маша решила Петра. Марью Ивановну снарядили, и через несколько дней она отправилась в дорогу. Она благополучно прибыла в Софию и, узнав на почтовой дворе, что Двор находится в то время в Царском Селе, решилась тут остановится. Она разговорилась с дамой и рассказала, что Гринев не виноват. Оказалась что это была сама Императрица, которая ей поверила. И ей.
Вскоре потом Петр Андреевич женился на Марье Ивановне. Потомство их благоденствует в Симбирской губернии.