1) Как Чичиков характеризует Манилова? 2) Какими чертами характера обладает Манилов? 3) Отношение Манилова к крестьянам 3) Каким Чичикову удается уговорить Манилова продать "души"?
1. Тема - стихи, что это есть такое. Стихотворение об их природе, о том, что в них изливается сердце человека (за что потом бывает стыдно), причем без разницы чье - царя или вора.
2. Вроде бы 3 части:
1я) Что есть стих?
Каждый стих — дитя любви,
Нищий незаконнорожденный. Первенец — у колеи На поклон ветрам — положенный.2я) О том, что они представляют для автораСердцу — ад и алтарь, Сердцу — рай и позор.3я) Неважность авторства, стихи возникают сами по себе в сердце человека, кто бы он ни был.Кто — отец? Может — царь, Может — царь, может — вор.3. Сравнения-метафоры:дитя любви, Нищий незаконнорожденный.Метафоры: Первенец — у колеи На поклон ветрам — положенный. Сердцу — ад и алтарь, Сердцу — рай и позор. Вопросно-ответная форма изложения
Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творі він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба
1. Тема - стихи, что это есть такое. Стихотворение об их природе, о том, что в них изливается сердце человека (за что потом бывает стыдно), причем без разницы чье - царя или вора.
2. Вроде бы 3 части:
1я) Что есть стих?
Каждый стих — дитя любви,
Нищий незаконнорожденный.
Первенец — у колеи
На поклон ветрам — положенный.2я) О том, что они представляют для автораСердцу — ад и алтарь,
Сердцу — рай и позор.3я) Неважность авторства, стихи возникают сами по себе в сердце человека, кто бы он ни был.Кто — отец? Может — царь,
Может — царь, может — вор.3. Сравнения-метафоры:дитя любви, Нищий незаконнорожденный.Метафоры: Первенец — у колеи
На поклон ветрам — положенный.
Сердцу — ад и алтарь,
Сердцу — рай и позор.
Вопросно-ответная форма изложения
Царь и вор - контекстные антонимы.
Объяснение:
Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творі він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба