1. Как вы понимаете слова Тургенева, сказанные им о Кирсановых: «эстетическое чувство заставило меня взять именно хороших представителей дворянства»? Каково было отношение Тургенева к отцам.

Старело ли на сегодня понятие чести – вот вопрос, над которым рассуждает известный российский писатель Даниил Гранин.Эта нравственная проблема существует в мире с давних пор. Об этом говорят примеры из классических произведений А.С. Пушкина, М.Ю. Лермонтова, Л.Н. Толстого, для героев которых не было выше понятия, чем честь дворянина. К сожалению, многие мои современники считают понятие чести несовременным…Автор текста полагает, что честь, которая даётся "человеку однажды, вместе с именем”, устареть не может, несмотря на то что слово «честь» на сегодняшний день заменено более высоким понятием - принципиальность.Я разделяю точку зрения Д. Гранина.Вспоминаю героя пушкинского романа "Капитанская дочка” Петра Гринёва, который, несмотря на молодость, во время пугачёвского бунта показал себя человеком чести и долга. На всю жизнь он запомнил слова отца: "Береги платье снова, а честь смолоду”.И в наши дни понятие чести не устарело. В памяти народа остается подвиг роты псковских десантников, которые ценой собственной жизни остановили две с половиной тысячи озлобленных членов бандитского формирования. Честь русского солдата и офицера в те часы была для них превыше всего!Свои размышления о том, устарело ли на сегодня понятие чести, хочу закончить словами французского драматурга Пьера Карнеля:Я всякую беду согласен перенесть,Но я не соглашусь, чтоб пострадала честь.

Коли письменник створює оповідання, вірш або п'єсу, в його уяві постають образи різних подій, людей, явищ. Щоб точно, виразно, яскраво відтворити ці уявлювані образи, письменник, по-перше, добирає слова потрібного змістового відтінку та емоційної забарвленості; по-друге, використовує різні художні засоби. Наприклад: «Широкою рікою плили по Русі пожежі, руїни та смерть. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбити її народне життя. Найперші міста: Київ, Канів, Переяслав упали і були зруйновані до основи; їх слідом пішли тисячі сіл і менших городів»)
(«...Палали інші світила, страшні, широкі, бухаючи огняною загравою: се горіли околичні села і слободи, окружаючи широкою огненою пасмурою монгольський табір. Там бушували загони монголів, рубаючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати»)
Для зримого зображення пожеж, розгрому, жаху, що несла в собі орда, автор використовує порівняння, епітет, гіперболічну метафору, уособлення. Розгубленість героїв, їх безпорадність, смертельний переляк, а разом з тим і силу волі, нескореність, прагнення перемогти передають  риторичні окличні речення та вигуки. 
Про копітку роботу автора над мовою свідчать рукописи творів. Нерідко одні слова письменник по два-три рази заміняє на інші, поки знайде ті, які найточніше передають думку, найяскравіше зображують предмет чи явище, найповніше виражають ставлення автора до нього, дають йому оцінку.