1. Какое место в творчестве Некрасова занимает поэма «Кому на Руси жить хорошо»?
2. Почему «Кому на Руси жить хорошо» - эпическая поэма? Какие признаки этого жанра можно выделить? Какие ещё эпические поэмы в мировой и русской литературе вам известны?
3.Что вам известно о замысле и истории создания поэмы «Кому на Руси жить хорошо»?
4.Какова роль «Пролога» к поэме? Кто является героем произведения? О каком периоде русской истории идёт речь? С какой целью Некрасов «отправляет» путешествовать семерых мужиков?
5. В чём своеобразие композиции поэмы?
6. Какие фольклорные мотивы использовал Некрасов в поэме? С какой целью?
7. Чем завершаются поиски счастливого в первой части? Каким настроением проникнуты «весёлые» эпизоды первой части?
8. История, рассказанная во второй части поэмы, настраивает на пессимистический или оптимистический лад? Почему вы так думаете?
9. Как перекликаются с гражданской лирикой Некрасова «горькие песни» из четвёртой части?
10. Какова роль в поэме легенды «О двух великих грешниках»? Кто её рассказывает? В чём смысл этой легенды?
11.Какую роль в поэме Некрасов отводит образу Гриши Добросклонова?
12. Есть ли в поэме ответ на заглавный во
Объяснение:Остап і Андрій — сини головного героя повісті М. Гоголя "Тарас Бульба". Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав образ. Батькові на його глузування сказав: "За образу не подивлюся і не зважу ні на кого".
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжнішим він був і до матері. Одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.
Коли Тарас Бульба привіз своїх синів на Запорізьку Січ, "швидко обоє молодих козаків стали на добрім рахунку в козаків. ...Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії — справа, за яку новачок приймався урочисто в козацькі кола".
Почався визвольний похід проти утисків пансько-шляхетської Польщі. "За один місяць змужніли й зовсім переродилися пташенята, що тільки-но оперилися, і стали чоловіками. Риси обличчя їх, у котрих до цього часу була видна якась юнацька м'якість, стали тепер грізними і сильними. А старому Тарасу любо було бачити, як обоє синів його були одними з перших".
Остапу ніби на роду був написаний шлях битв і подвигів. Він був хоробрим, розважливим і холоднокровним воїном, через це його як і мріяв батько, у битві під Дубно обрали курінним. Загинув мужній воїн, як герой, не промовивши й слова під тортурами ворогів.
Андрій спочатку теж "увесь поринув у чарівну музику куль і мечів". Він не вмів розраховувати й обдумувати в бою, летів напролом і часто творив чудеса військової майстерності. Та доля звела його знову з колишньою коханою полячкою, яка опинилася в осадному місті. Краса дівчини так полонила його, що він забув про все — і про батька, і про присягу, і про вітчизну. Це його й погубило. Андрій виступив у бою на боці поляків, проти своїх козаків-товаришів, і був покараний. Батько власноручно убив його за зраду, не дозволивши братові навіть поховати його по-християнськи. Так безглуздо загинула молода сила, козацький цвіт.
Були сини одного батька, та не одного характеру й не однакової долі.Тому й загинули-один патріотом,а другий зрадником