1. Какова главная тема произвдений Ф.А. Абрамова? изображение человека на войне
любовь ко всему живому
человек в экстремальных ситуациях
К какому историческому периоду относится творчество Ф.А.Абрамова?
1-ая половина XX века.
2-ая половина XX века
1-ая половина XXI века
Какие чувства хотел вызвать Ф.А. Абрамов своим рассказом "О чем плачут лошади"
ненависти и злости
радости и удовлетворения
сострадания и сочувствия
Какие из ранее изученных произведений объединены общей темой с рассказом Ф.А. Абрамова "О чем плачут лошади?
"Юшка" А.Платонова и "Детство" М.Горького
"Хорошее отношение к лошадям " В.В. Маяковского и "В прекрасном и яростном мире" А. Платонова
"Кусака" Л. Андреева и "Юшка" А. Платонова
"Хорошее отношение к лощадям" В.В. Маяковского и "Кусака" Л. Андреева
лови
Объяснение:
Пушкин, как и Державин, написал стихотворение из пяти строф, положив в основу торжественный ямб, подчеркнув этим свою связь с “учителем”.
Поэты единодушны в оценке поэтического слова как самого прочного, нетленного “материала”, памятник из которого переживёт века. Но Пушкину важно, что “не зарастёт к нему народная тропа”, он уже осознал себя как народный поэт. Он и власть поэта считает сродни власти пророка, и потому она выше “Алексанрийского столпа”.
Державин же, очевидно, не допускает возможности равнять поэта и власть, а мысль о превосходстве поэта вообще ему чужда. Причина разности оценок – в том, что Державин, бывший и личным секретарём Екатерины II, и придворным поэтом, самое большее, что мог позволить – “истину царям с улыбкой говорить”. Поэт видит свою заслугу в этом, а ещё в том, что “дерзнул в забавном русском слоге о добродетелях Фелицы (императрицы) возгласить”.
Оценка Пушкиным своего творчества включает как самый важный критерий – он “любезен народу” тем, что “чувства добрые…лирой пробуждал”. Он гордится, что в свой “жестокий век восславил…свободу И милость к падшим призывал”.
Очевидно, что пушкинское понимание роли поэта и его творчества более зрелое, глубокое и бескомпромиссное, чем державинское
У п”єсі Генріха Ібсена “Ляльковий дім” розповідається про сімейне життя Нори і Торвальда. Торвальд був заможним чоловіком, у нього було все - робота, сім”я, затишний дім і любляча дружина Нора. Шлюб цих двох осіб нагадував п”єсу у ляльковому будиночку. Чоловік був дуже толерантний, поважав себе і вважав, що брехні не повинно бути в їхньому сімействі. Проте одного разу все помінялося. Коли чоловік Нори був хворим, вона робила все, щоб вилікувати його, але їй не вистачало грошей. Тоді вона почала підробляти підпис свого батька на документах, тобто, вчинила злочин. Нора розуміла, що цього Торвальд не пробачить їй ніколи, якщо дізнається, хоча за цим вчинком стояло бажання врятувати його життя.
Нора потроху сплачувала борги, в які потрапила, рятуючи його. Коли про таке становище дізнався її чоловік, він був у сильному розпачі. Він хотів вигнати Нору із дому, казав що вона недостойна виховувати їхніх дітей, але його позиція різко помінялася, коли чоловік, який видав Норин секрет, сказав, шо не розкриє цю таємницю нікому.
Саме тоді Торвальд заспокоїв свою жінку і сказав, що у них буде все добре, оскільки ніхто не дізнається про її вчинок. Але Нора після довгих роздумів вирішила піти із дому, в якому її сприймають за ляльку.
Я вважаю, що Нора була варта кращого ставлення до себе з боку своєї сім*ї, оскільки любила свого чоловіка і готова була на все заради Торвальда. А він натомість був ладен вигнати її із дому за те, що вона підписувала фальшиві документи, щоб добути грошей і врятувати йому життя. Саме через це вона покинула своїх дітей і чоловіка, хоча їй було дуже боляче усвідомлювати, що ніколи, можливо, не побачить своїх діток.
Відкритий фінал п'єси не дозволяє визначити, що чекає Нору: перемога або поразка, загибель або «нове життя». Адже Нора живе не своїм життям. Вона сама зізнається, що відчуває себе лялькою, що нею завжди керували - спочатку батько, потім чоловік. Мені шкода її.