1. Каково отношение автора к происходящему? Можно ли утверж- 2. На основании изученных стихотворений расскажите, что было са- мым важным В ЖИЗНИ русского народа ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНе XIX века. 3. Докажите, что Н. А. Некрасова справедливо называли поэтом- дать, ЧТО ОН С ПОНИманием ОТНОСИТСЯ И к крестьянам, ИК природе? трибуном2. плз
Повесть «Дубровский» (1832) – одно из лучших произведений А.С. Пушкина. Герои этого произведения - Владимир Дубровский, Маша Троекурова, Кирилла Петрович Троекуров – сильные и незаурядные личности. Но разница между ними в том, что Дубровский и Маша - натуры благородные и чистые. Троекуров же – самодур, в котором до предела развито чувство превосходства и вседозволенности. Я думаю, повесть «Дубровский», прежде всего, заставляет нас задуматься о проблеме человеческого достоинства. Все герои произведения сталкиваются с вопросом защиты человеческой чести. Прежде всего, это касается семьи Дубровских. Ее Троекуров не только лишил родового поместья, но и покусился на дворянскую честь, достоинство своих соседей. Мы видим, что Андрей Гаврилович Дубровский не выдержал такого унижения и умер, немного не дожив до полной потери Кистеневки. Поэтому отстаивать человеческую и фамильную честь пришлось Дубровскому-младшему. Не найдя защиты закона, который был куплен Троекуровым, Владимиру пришлось стать «благородным разбойником». Вместе с преданными крепостными он ушел в леса «вершить свой суд». Но чистая и искренняя натура этого героя не позволила ему стать настоящим головорезом – жестоким и беспощадным. Во всей округе стало известно, что главарь разбойничьей банды справедлив и часто бывает милосерден. Кроме того, он не трогает владения самого богатого помещика в округе – Троекурова. Как оказалось, Дубровский полюбил дочь Кириллы Петровича, Машу, и простил ради нее своего кровного врага. Маша тоже полюбила Владимира. Но эти герои не смогли быть вместе – Кирила Петрович насильно выдал свою дочь замуж за старого графа Верейского. Дубровский же не успел свою возлюбленную от брака с нелюбимым человеком. Таким финалом, как мне кажется, Пушкин заставляет нас задуматься о том, что человек в России беззащитен перед злом и несправедливостью. Его не может защитить ни закон, ни общество. Он может рассчитывать лишь на свои собственные силы. Однако всегда, в любой ситуации, нужно помнить о своей чести, о законах нравственности, которые превыше всего. Только следуя им, можно выйти победителем из самого страшного испытания. Именно этому и учит нас повесть Пушкина «Дубровский».
Ми живемо в той час, коли науково-технічний прогрес заполонив усі сфери нашого буття. Цей факт значною мірою вплинув на нове покоління, оскільки тепер люди мають інші проблеми та недоліки, існування яких важко було уявити ще декілька десятиріч тому.
Не можна не згадати, якою великою популярністю наразі користуються соціальні мережі. На жаль, це стало причиною того, що люди почали поступово замінювати реальний світ на віртуальний. Користувачі воліють проводити час у мережі з уявними друзями, нехтуючи при цьому спілкуванням з близькими та рідними. Крім того, у молоді змінюються життєві пріорітети. Так, замість реальних досягнень, вони пишаються кількістю підписників чи натисків «мені подобається» під фотографією в профілі. Таким чином, вони видають бажану популярність за дійсність. Та по-справжньому успішні люди не женуться за славою, оскільки їхні вчинки та здобутки говорять самі за себе.
Другим, та не менш важливим недоліком сучасних людей, є пасивність. Коли все, що тобі необхідно, вже придумали, навіщо докладати зусилля й чогось прагнути. Значно краще залишатися у своїй зоні комфорту та спокійно жити, нічим не відрізняючись від середньостатистичного громадянина країни. На жаль, такої думки дотримується велика частина сучасних людей. Причину виникнення такого факту можна виявити в історичному минулому нашої країни. Коли Україна знаходилася в складі СРСР, то усі люди були лише гвинтиками у величезному механізмі. Через рівні умови для всіх і, як наслідок, відсутність конкуренції, люди перестали прагнути для себе більшого, адже необхідний мінімум їм давала держава. Та часи змінюються й поступово старі погляди витісняються більш сучасними. Європейський світ поширив думку про те, що людині слід завжди бажати кращого і йти до своєї мети. Таким чином, почала набирати обертів ідея самовдосконалення та постійного розширення світогляду. Сьогодні гарний спеціаліст має знати декілька іноземних мов, мати престижну освіту, володіти додатковими творчими навичками та бути готовим постійно дізнаватися нове. Тож, аби мати змогу конкурувати в сучасному світі, ні в якому разі не можна бути пасивним, адже в такому випадку виникає ризик змарнувати своє життя.
Останнім важливим недоліком є те, що молодь звертає увагу на життя інших, коли б мала слідкувати за своїм. Ця проблема давно відома світові, проте зараз вона стала особливо актуальною, оскільки сьогодні в руках людини зосереджена така кількість свободи в діях, якої не було ще протягом історії. Кожен сам обирає, чим займатися, який носити одяг, мати сім’ю чи присвятити життя кар’єрі. Будь-яке рішення має право на життя й не може засуджуватися сторонніми, адже кожен має власну формулу щастя. Себе можна порівнювати тільки із собою минулим, оскільки тоді можна побачити, що вже було досягнуто й куди рухатися далі.
Отже, сучасна молодь має як специфічні, так і цілком зрозумілі недоліки. Безумовно, їх не дуже важко усунути, якщо прикласти деяких зусиль, та головне, мати бажання. Робота над собою потребує часу та терпіння, але результат того вартий.
Я думаю, повесть «Дубровский», прежде всего, заставляет нас задуматься о проблеме человеческого достоинства. Все герои произведения сталкиваются с вопросом защиты человеческой чести. Прежде всего, это касается семьи Дубровских. Ее Троекуров не только лишил родового поместья, но и покусился на дворянскую честь, достоинство своих соседей.
Мы видим, что Андрей Гаврилович Дубровский не выдержал такого унижения и умер, немного не дожив до полной потери Кистеневки. Поэтому отстаивать человеческую и фамильную честь пришлось Дубровскому-младшему. Не найдя защиты закона, который был куплен Троекуровым, Владимиру пришлось стать «благородным разбойником». Вместе с преданными крепостными он ушел в леса «вершить свой суд».
Но чистая и искренняя натура этого героя не позволила ему стать настоящим головорезом – жестоким и беспощадным. Во всей округе стало известно, что главарь разбойничьей банды справедлив и часто бывает милосерден. Кроме того, он не трогает владения самого богатого помещика в округе – Троекурова.
Как оказалось, Дубровский полюбил дочь Кириллы Петровича, Машу, и простил ради нее своего кровного врага. Маша тоже полюбила Владимира. Но эти герои не смогли быть вместе – Кирила Петрович насильно выдал свою дочь замуж за старого графа Верейского. Дубровский же не успел свою возлюбленную от брака с нелюбимым человеком.
Таким финалом, как мне кажется, Пушкин заставляет нас задуматься о том, что человек в России беззащитен перед злом и несправедливостью. Его не может защитить ни закон, ни общество. Он может рассчитывать лишь на свои собственные силы.
Однако всегда, в любой ситуации, нужно помнить о своей чести, о законах нравственности, которые превыше всего. Только следуя им, можно выйти победителем из самого страшного испытания. Именно этому и учит нас повесть Пушкина «Дубровский».
Ми живемо в той час, коли науково-технічний прогрес заполонив усі сфери нашого буття. Цей факт значною мірою вплинув на нове покоління, оскільки тепер люди мають інші проблеми та недоліки, існування яких важко було уявити ще декілька десятиріч тому.
Не можна не згадати, якою великою популярністю наразі користуються соціальні мережі. На жаль, це стало причиною того, що люди почали поступово замінювати реальний світ на віртуальний. Користувачі воліють проводити час у мережі з уявними друзями, нехтуючи при цьому спілкуванням з близькими та рідними. Крім того, у молоді змінюються життєві пріорітети. Так, замість реальних досягнень, вони пишаються кількістю підписників чи натисків «мені подобається» під фотографією в профілі. Таким чином, вони видають бажану популярність за дійсність. Та по-справжньому успішні люди не женуться за славою, оскільки їхні вчинки та здобутки говорять самі за себе.
Другим, та не менш важливим недоліком сучасних людей, є пасивність. Коли все, що тобі необхідно, вже придумали, навіщо докладати зусилля й чогось прагнути. Значно краще залишатися у своїй зоні комфорту та спокійно жити, нічим не відрізняючись від середньостатистичного громадянина країни. На жаль, такої думки дотримується велика частина сучасних людей. Причину виникнення такого факту можна виявити в історичному минулому нашої країни. Коли Україна знаходилася в складі СРСР, то усі люди були лише гвинтиками у величезному механізмі. Через рівні умови для всіх і, як наслідок, відсутність конкуренції, люди перестали прагнути для себе більшого, адже необхідний мінімум їм давала держава. Та часи змінюються й поступово старі погляди витісняються більш сучасними. Європейський світ поширив думку про те, що людині слід завжди бажати кращого і йти до своєї мети. Таким чином, почала набирати обертів ідея самовдосконалення та постійного розширення світогляду. Сьогодні гарний спеціаліст має знати декілька іноземних мов, мати престижну освіту, володіти додатковими творчими навичками та бути готовим постійно дізнаватися нове. Тож, аби мати змогу конкурувати в сучасному світі, ні в якому разі не можна бути пасивним, адже в такому випадку виникає ризик змарнувати своє життя.
Останнім важливим недоліком є те, що молодь звертає увагу на життя інших, коли б мала слідкувати за своїм. Ця проблема давно відома світові, проте зараз вона стала особливо актуальною, оскільки сьогодні в руках людини зосереджена така кількість свободи в діях, якої не було ще протягом історії. Кожен сам обирає, чим займатися, який носити одяг, мати сім’ю чи присвятити життя кар’єрі. Будь-яке рішення має право на життя й не може засуджуватися сторонніми, адже кожен має власну формулу щастя. Себе можна порівнювати тільки із собою минулим, оскільки тоді можна побачити, що вже було досягнуто й куди рухатися далі.
Отже, сучасна молодь має як специфічні, так і цілком зрозумілі недоліки. Безумовно, їх не дуже важко усунути, якщо прикласти деяких зусиль, та головне, мати бажання. Робота над собою потребує часу та терпіння, але результат того вартий.
Объяснение:
Будь ласка відмітьте мою відповідь найкращою