Отец Володи с раздражением наблюдал за Чечевицыным, чувствуя плохое влияние этого мальчика на своего сына. Путаницей в назывании его фамилии он как бы подчеркивал неуважение к этому мальчику. Сам же Чечевицын именовал себя Монтигомо Ястребиный Коготь, вождь непобедимых. Решимость мальчиков строилась более всего на их невежестве и самоуверенности. Но все же Чечевицыну удалось уговорить Володю. Вот как это описано в рассказе: «И Чечевицын, чтобы уговорить Володю, хвалил Америку, рычал как тигр, изображал пароход, бранился, обещал отдать Володе всю слоновую кость и все львиные и тигровые шкуры». Он рычал так, «что, стоя за дверями, в самом деле можно было подумать, что это тигр или лев».
«Простак» характеристика головного героя Гурон (Простак) – головний герой повісті, молодий хлопець, що виріс серед вільних індіанців Канади, а своє ім’я – Простак він отримав вже у Франції. Потрапивши до цивілізації він приводить світське суспільство в захоплення своїми прекрасними природними якостями – здоровим глуздом, щирістю натури, порядністю, делікатністю. Гурон керується саме природними правилами, а не тими нормами і законами, що існували в тогочасному суспільстві. Саме тому він і отримав імя «Простак» У першій частині повісті автор відображує образ Простака з яскраво вираженими комічними рисами. Через надмірну природність поведінки він нерідко ставить себе в смішне, безглузде становище, тому що все розуміє занадто буквально. (Він хоче хреститися прямо у річці, як це робили у часи Христа біблійні персонажі, про яких Простак дізнався, прочитавши «Новий заповіт». Гурон мріє про весілля зі своєю хрещеною матір’ю) Створивши в повісті образ Простака, Вольтер висловив особисте ставлення до «природного стану», «природної людини». Автор визнавав «природне право», але він не ідеалізував первісний стан. Будучи прихильником буржуазного прогресу, він не вважав «дикуна» «природною людиною», оскільки «дикуни», на його думку, спотворюють природу і живуть лише інстинктами.
