1.л.н.толстой "война и мир" том 1 часть 2 главы 2,19,20,21 (краткий пересказ по главам, обратить внимание на описание образов князя а. болконского. тимохина, тушина, долохова во время шенграбенского сражения. кто из героев проявляет истинный патриотизм, а кто- ложный, ответ обосновать)
2.л.н толстой "война и мир" том 1 часть 3 главы 12,16,19
мечты князя андрея накануне аустрелицкого сражения (цитаты)
подвиг князя андрея (цитаты)
встреча с наполеоном, мысли князя андрея (цитатное описание)
Поеми "Іліада" і "Одіссея" були створені у VIII — на початку VII століття до нашої ери і відбивають світогляд, ідеал поведінки людини, її місце у природі і суспільстві. Головні герої поем — вожді (царі), що виділяються своєю хоробрістю й силою. Гомер віддає їм шану саме тому, що вони спроможні відстояти інтереси свого народу, прийняти на себе найсильніші удари супротивника.
У поемі "Іліада" зображено чимало видатних воїнів: Діомед, Аякс, Патрокл, але головну роль автор поеми відводить Ахіллу. Він — наймолодший герой поеми "Іліада", але Ахілл — найсильніший воїн греків, йому притаманні такі риси, як почуття обов'язку, хоробрість, відвага, ці риси відзначають й інших героїв поеми, але тільки Ахілл має такий бурхливий темперамент, який доповнюється бажанням відстоювати справедливість. Він справжній герой, який понад усе цінує честь. Як потоптання своєї честі Ахілл сприймає те, що Агамемнон забирає його полонянку. Тому ні автор поеми, ні греки не звинувачують його у зраді: самоусунення Ахілла сприймається як захист честі. Ахіллу властиве почуття вірності своїм друзям, смерть Патрокла змусила його повернутися у військо. У нових латах, що викував Гермес, Ахілл непереможний. У 21-й пісні розповідається про жорстоку помсту Ахілла за смерть друга. Він гонить троянців до річки Ксанф і багатьох із них гам убиває, але дванадцять юнаків він захопив живими, щоб принести їх у жертву Патроклу. У 22-й пісні зображено двобій Гектора й Ахілла, в якому останній перемагає. Бурхливий темперамент Ахілла не дає йому заспокоїтись на цьому, він прив'язує тіло Гектора до колісниці і кілька разів об'їздить Трою, але коли до нього приходить батько Гектора з проханням не знущатися над тілом сина, почуття справедливості перемагає: вражений горем старого батька, герой віддає тіло Гектора на поховання.
В романе столичный город — средоточие темных узких улиц, заселенных нищими чиновниками и ремесленниками, грязных и запущенных дворов-колодцев, где разыгрываются трагедии повседневной жизни. Раскольников покидает свою убогую клетушку, похожую на гроб, и движется по Садовой, Гороховой и прочим улицам Петербурга к дому старушки — процентщицы, где и происходит преступление. Он встречает на грязных и безысходных переулках судьбоносных людей — Мармеладова, Катерину Ивановну, Соню. Часто ему приходится проходить мимо Сенной площади, где в Столярном переулке, состоящем из шестнадцати домов, располагается восемнадцать питейных заведений сомнительной надежности: «...выходя с В-го проспекта на площадь, он вдруг увидел налево вход во двор, обставленный совершенно глухими стенами. Справа, тотчас же по входе в ворота, далеко во двор тянулась глухая небеленая стена соседнего четырехэтажного дома. Слева, параллельно глухой стене и тоже сейчас от ворот, шел деревянный забор, шагов на двадцать в глубь двора, и потом уже делал перелом влево. Это было глухое отгороженное место, где лежали какие-то материалы. Далее, в углублении двора, выглядывал из-за забора угол низкого, закопченного каменного сарая, очевидно часть какой-нибудь мастерской. Тут, верно, было какое-то заведение, каретное или слесарное, или что-нибудь в этом роде; везде, почти от самых ворот, чернелось много угольной пыли