1. Молоді бійці з оповідання О. Довженка «Ніч перед боєм» перед своїм першим боєм запитали в командира Петра Колодуба:
А) звідки він бере мужність і сили;
Б) що робити, коли ворога набагато більше й він краще озброєний;
В) чому не можна відступати;
Г) що робити при пораненні
2. Дід Платон з оповідання О. Довженка «Ніч перед боєм» лаяв
відступаючих наших бійців:
А) за невміння користуватися зброєю, влучно стріляти;
Б) за невміння маскуватися, рити окопи;
В) за боягузтво, невміння та небажання захищати рідну землю;
Г) за те, що забувають писати листи своїм рідним.
3. Моральний урок дідів з оповідання О. Довженка «Ніч перед боєм» для
молодих бійців полягав у тому, що:
А) вони попалили всі човни й зірвали ворогові переправу;
Б) перевернули човни й загинули разом із ворогами;
В) зробили засідку й побили багато ворогів;
Г) мужньо витримали знущання ворогів і не видали партизанів.
4. Кого діди Платон і Савка ставили за приклад бійцям, що відступали:
А) Кармалюка;
Б) Гонту Залізняка;
В) своїх синів;
Г) самих себе.
5. Кульмінацією у творі Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» є
А) поєдинок на шпагах Юлька та Славка;
Б) суд над Славком;
В) привід хлопця, який назвався Беркутою, до дитячої кімнати міліції;
Г) спізнення Славка на театральну виставу до Лілі.
6. У невинуватість Славка вірили:
А) тренер, Лілі;
Б) Стефко та Юлько;
В) класний керівник і директор школи;

Г) інспектор дитячої кімнати міліції, Надія Григорівна.
7. Юлько Ващук, герой твору Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути»,
розчарувався у своєму батькові через те, що:
А) той збирався до міліції заявляти на Славка за поранення;
Б) той скористався чужою працею, видавши її за свою;
В) батько часто сварився з мамою Юлька;
Г) не підтримував його захоплення музикою, малюванням.
8. Особливостями композиції повісті Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути»
є:
А) введення казкових, фантастичних елементів;Б) наявність оповідача,
розповідь ведеться від першої особи;
В) наявність багатьох відступів, листів, снів;
Г) зміщення часових площин, різнобічний показ героїв, заглиблення у
психологію.
9. «Це звучить, як оскарження. Годинами хлопчик сидить за роялем й
вимолює у клавішів пісню, щоб зрозуміти і полюбити її, а клавіші нічого не
дарують, і навіть коні перестають малюватися, гублять щось живе і
справжнє…» Про кого з героїв повісті сказано?
А Славко Беркута
Б Юлько Ващук
В Стефко Вус
Г Степан Геник
10. У повісті «Шпага Славка Беркути» піднято всі проблеми, окрім:
А відповідальність людини за свій народ
Б дружба в житті людини
В призначення людини на землі
Г формування характеру підлітків
11. Яку мету поставив перед собою Беркута?
А поїхати на чемпіонат до Харкова
Б увійти до збірної і не порушувати присяги
В виграти бій у Юлька
Г відвідати театр
12. Хто з героїв думав так: «Юлько Ващук – не покривджений, Славко
Беркута – не хуліган….»?
А Нінель Ваврик
Б Антон Дмитрович
В Андрій Степанович
Г Лілі Теслюк

Достатній рівень
1. Установіть відповідність: 1б.
1. Лілі Теслюк А Б рехливий і підлий;
2. Славко Беркута Б Погано навчається, має добре серце;
3. Юлько Ващук В Намагається віднайти правду;
4. Стефко Вус Г Захоплюється психологією;
Д Щирий товариш;
2. Доведіть, що твір Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» психологічна
повість. 1б.




3. Особливості композиції оповідання О. Довженка «Ніч перед боєм»1б.


Високий рівень 3б.
Виконайте одне із завдань (6-8 речень)
А. Висловіть свої судження про необхідність виховання
патріотизму. Можливо, воно не потрібне в нашому глобалізованому
світі? (за оповіданням О. Довженка «Ніч перед боєм» та власними
)
або
Б. Висловіть свої судження про важливість моральних чеснот у
житті людини, дружби та підтримки батьків (за твором Н. Бічуї
«Шпага Славка Беркути» та власними ).

Так називали групу киівських неокласиків.

До неї у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, Юрій Клен (О. Бургардт), М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Рильський. 

Неокласики проголошували свою прихильність до "чистого мистецтва" та ідеї самоцінніості форми, активно використовували у своєї творчості античні теми та сюжети, міфологічні образи та мотиви. В той же час кожен із неокласиків був митцем з власним неповторним стилем. 

У своїй творчості неокласики, як могли, уникали тем, пов'язаних з революцією. Тому навіть в ліберальні 20-і роки вони піддавалися критиці, а з початку 30-х почалося цькування. Вже у 1925-му році у червневій постанові ЦК КП(б)У у справі художньої літератури неокласиків згадано як «реставраторів старого буржуазного ладу».

У статті в «Літературній енциклопедії» (1929–1939 рр.), що писалася на початку 1934 р., українські неокласики (названі М. Зеров, П. Филипович та М. Рильський) були названі «буржуазно-націоналістичною течією в українській літературі, яка виникла ще до революції». Кіївським неокласикам ставили в провину такі риси як «…втеча від революційної дійсності в ідеалізоване феодально-буржуазне минуле і у зв‘язку з цим канонізація архаїчних класичних форм ... орієнтація на культуру буржуазної Європи». У статті їх також звинувачували у ідеалізмі, ескапізмі, формалізмі, використанні «формалістичного методу з метою заперечення революційної ідейності літератури й утвердження буржуазно-націоналістичної ідеології…».

Так до цієї літературної течії приліпили ярлик «махрові буржуазні націоналісти». Наслідки були передбачуваними. 

М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара були заарештовані в 1935 р. Їх звинувачували в приналежності до таємної контрреволюційної організації на чолі з  М. Зеровим, в шпигунстві, у підготуванні замахів на представників уряду та партії. А М. Зеров був розстріляний у 1937 році, у тому ж році загинув на Соловках П. Филипович, а через два роки   у концтаборі на Колимі помер М. Драй-Хмара.

Подробнее - на -

         Во второй половине XIX столетия русская литература развивалась в сложной политической обстановке. Это была эпоха Великих реформ, явившихся необходимой формой разрешения назревших социальных проблем, среди которых центральное место занимал «крестьянский вопрос». Русское общество пришло в движение, что не могло не отразиться на творчестве писателей, позиции литературной критики и журналов. «С половины столетия ум образованного русского человека напитался значительным запасом политических и нравственных идей», - так характеризовал время реформ историк В.О.Ключевский. Реформирование коснулось и области высшего и среднего образования. Литература неизбежно втягивалась в политическую борьбу. Выдающийся русский публицист-демократ А.И.Герцен назвал художественную литературу «единственной трибуной», откуда передовое русское общество открыто выразило своё возмущение положением в стране и требовало радикально изменить, вплоть до революционного переворота. Разумеется, далеко не все писатели принимали доктрину радикалов, но все чувствовали неизбежность назревающих социальных перемен.

       Такой ход литературного развития был определён уже в 1840-е годы, когда в русском образованном обществе произошла идейно-политическая поляризация, в литературу и журналистику пришли и потеснили дворян «новые люди» - демократы-разночинцы во главе с Белинским и Герценом. Общество разделилось на славянофилов и западников. Белинский встал во главе нового литературного направления – «натуральной школы», главным жанром сделавший «физиологический» очерк, социологическое описание различных общественных типов, в основном из низших слоёв русской жизни.

    Славянофилы (А.С.Хомяков, И.В. и П.В.Киреевские, Ю.Ф.Самарин, К.С. и И.С.Аксаковы) были по своим воззрениям и творческим взглядам поздними романтиками, отстаивали идею особого исторического пути России и русского народа, жаждали утраченного единения образованных сословий с простым народом и национального возрождения, критиковали Петровские реформы, утверждая, что в России невозможны просвещение и демократия западного образца.