Главный герой повести пётр андреевич гринёв с детства воспитывается в обстановке высокой житейской нравственности. в гринёве как бы соединились доброе, любящее сердце его матери с честностью, прямотой, смелостью- качествами, которые присущи отцу. андрей петрович гринёв отрицательно относится к лёгким, но бесчестным способам работать карьеру при дворе. потому-то он не захотел посылать на службу в петербург, в гвардию, своего сына петрушу: "чему научиться он, служа в петербурге? мотать да повесничать? – говорит андрей петрович своей жене. – нет, пускай послужит в армии, да потянет лямку, да понюхает пороху, да будет солдат, а не шаматон". в напутствиях сыну гринёв особенно подчёркивает необходимость соблюдения чести: " служи верно, кому присягаешь, слушайся начальников; за их лаской не гоняйся; на службу не напрашивайся; от службы не отговаривайся и помни пословицу: береги платье снову, а честь смолоду". это напутствие отца остаётся с гринёвым на всю жизнь и петруши не сбиться с правильного пути. большое влияние на гринёва с самого детства оказывает его верный слуга, но в то же пора и друг- савельич. савельич считает своим долгом служить петруше и быть ему преданным от начала до конца. его преданность своим далека от рабской принадлежности. в детские годы петруши савельич не только учит его писать и судить о достоинствах борзого кобеля, но он также дает гринёву важные советы, которые петру гринёву в будущем. такими словами, например, воспитывает старый слуга своего подопечного петра гринёва, который впервой напился и вёл себя неприглядно: " кажется, ни батюшка, ни дедуля пьяницами не бывали; о матушке и изрекать нечего… ". так, отец гринёва и его верный слуга савельич, воспитали в петре с самого детства дворянина, не считающего для себя возможным изменить присяге и перейти на сторону врагов, ради своего блага. первый раз пётр гринёв поступил по чести, вернув карточный задолженность, хотя в той ситуации савельич пытался его уговорить уклониться от расчёта. но благородство взяло верх. казалось бы, такая мелочь, но именно с таких мелочей всё и начинается. человек чести, по-моему, вечно добр и бескорыстен в общении с другими. например, пётр гринёв, несмотря на недовольство савельича, бродягу за услугу, подарив ему заячий тулупчик. этот поступок в будущем спас им обоим жизни. этот момент как бы говорит, что человека, живущего по чести, сама судьба хранит. но, конечно, дело не в судьбе, а просто на земле больше людей, которые помнят добро, нежели зло, - значит, у человека благородного больше шансов на житейское счастье. нравственные испытания ожидали гринёва и в белгородской крепости, где он служил. там пётр познакомился с дочерью начальника миронова. из-за маши пётр поссорился со своим подлым товарищем швабриным, который, как позднее выяснилось, сватался к ней, но получил отказ. не желая, чтобы кто-то безнаказанно порочил доброе имя маши, гринёв вызывает обидчика на дуэль. он поступил как настоящий мужчина.
Вальтер Скотт — відомий шотландський письменник. У його творах яскраво переплітаються історія і вигадка, наука і фантазія. Вальтер прагнув правдиво відобразити побут, звичаї, мораль минулих століть, змалювати видатні особистості і реальні події. Але головним для автора було зображення на історичному фоні долі звичайної людини, об’єднуючи історичну правду з художньою вигадкою.
Ім’ям героя Айвенго називає В. Скотт один з найкращих своїх романів. Айвенго, син саксонського пана Седрика, супроводжує Річарда І в Хрестовому поході. Айвенго — юнак благородний, рішучий, сміливий. Відданість королю-норману, чесність і сміливість у боротьбі із зрадниками роблять йому честь. Герой здійснив багато подвигів заради любові і справедливості
Айвенго — справжній лицар. Із-за любові і відданості до прекрасної дами він позбавлений спадку і вимушений мандрувати, завойовуючи собі багатство і славу мечем і списом. Він перемагає на турнірі, хоча це йому трохи не коштувало життя, обирає королевою дня Ровену, наживши тим собі багато ворогів. Він відданий королеві, підтримує його, хоче бачити свою країну без міжусобиць і воєн.
Айвенго досить поетичний, романтичний. Він же і розсудливий, розуміє, що Англії потрібний король — не хоробрий мандруючий лицар, а сильна людина, яка змогла б здолати міжусобиці, об’єднати країну і відновити соціальну справедливість.
Вальтер Скотт — відомий шотландський письменник. У його творах яскраво переплітаються історія і вигадка, наука і фантазія. Вальтер прагнув правдиво відобразити побут, звичаї, мораль минулих століть, змалювати видатні особистості і реальні події. Але головним для автора було зображення на історичному фоні долі звичайної людини, об’єднуючи історичну правду з художньою вигадкою.
Ім’ям героя Айвенго називає В. Скотт один з найкращих своїх романів. Айвенго, син саксонського пана Седрика, супроводжує Річарда І в Хрестовому поході. Айвенго — юнак благородний, рішучий, сміливий. Відданість королю-норману, чесність і сміливість у боротьбі із зрадниками роблять йому честь. Герой здійснив багато подвигів заради любові і справедливості
Айвенго — справжній лицар. Із-за любові і відданості до прекрасної дами він позбавлений спадку і вимушений мандрувати, завойовуючи собі багатство і славу мечем і списом. Він перемагає на турнірі, хоча це йому трохи не коштувало життя, обирає королевою дня Ровену, наживши тим собі багато ворогів. Він відданий королеві, підтримує його, хоче бачити свою країну без міжусобиць і воєн.
Айвенго досить поетичний, романтичний. Він же і розсудливий, розуміє, що Англії потрібний король — не хоробрий мандруючий лицар, а сильна людина, яка змогла б здолати міжусобиці, об’єднати країну і відновити соціальну справедливість.