В повести «Бедная Лиза » Карамзин затрагивает тему противостояния города и деревни. В ней главные герои (Лиза и Эраст) являются примерами этого противостояния. Лиза - крестьянская девушка. После смерти отца она и ее мать обеднели, и Лиза была вынуждена браться за любую работу, чтобы заработать на хлеб. Продавая цветы в Москве, Лиза встретила молодого дворянина (Эраста), которого тут же полюбила. Но после предательства Эраста она утопилась в пруду. Главные черты характера Лизы – умение преданно любить и доброта. Девушка живет не разумом, а чувствами и видит в людях только добро. Лизина доброта и явилась главной причиной ее смерти, и смерти ее матери.
Тев’є має сім гарних, працьовитих, розумних дочок. По-різному склалися їхні долі. Старша Цейтл, не бажаючи пов’язати свою долю зі старим заможним м’ясником Лейзером-Вольфом, одружується з бідним кравцем Мотлом, який згодом помирає від сухот. Інша дочка Тев’є — Годл закохується в революціонера Перчика і вирушає разом з ним на заслання у Сибір. Хава, порушивши заповіти батьків, виходить заміж за неєврея, писаря Федька, та приймає християнство. За традиційними юдейськими уявленнями, така дочка вважалася померлою і за нею мали справляти траур. Але на самоті Тев’є спадає думка: «А що таке єврей і не єврей? І навіщо Бог створив євреїв і неєвреїв? А якщо вже створив і тих, і інших, то чому вони мають бути отакі роз’єднані, чому повинні ненавидіти один одного?..» Дочка Шпринця, закохавшись у багатого, але нікчемного і самозакоханого Арончика, втопилася, вражена його віроломством. Трагічно складається і доля сумирної Бейлки, яка виходить заміж за нелюбого багатія, аби забезпечити батькові старість.
Головна Думка :Повість Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар» сповнена оптимізму та доброти, хоч і зображує важке життя Тев’є і його родини. У монологах головного героя є місце і дотепним жартам, і кумедним містечковим історіям. Молочар розмірковує над невеселими проблемами, з якими йому випало зіткнутись, однак не скаржиться на долю. На власному прикладі він показує, що треба з гумором ставитися до складнощів, уміти бути вдячним за ті щасливі моменти, які є в житті кожної людини, а якщо вже не вистачає сліз — сміятися.
Лиза - крестьянская девушка. После смерти отца она и ее мать обеднели, и Лиза была вынуждена браться за любую работу, чтобы заработать на хлеб.
Продавая цветы в Москве, Лиза встретила молодого дворянина (Эраста), которого тут же полюбила. Но после предательства Эраста она утопилась в пруду.
Главные черты характера Лизы – умение преданно любить и доброта. Девушка живет не разумом, а чувствами и видит в людях только добро.
Лизина доброта и явилась главной причиной ее смерти, и смерти ее матери.
Сюжет :
Тев’є має сім гарних, працьовитих, розумних дочок. По-різному склалися їхні долі. Старша Цейтл, не бажаючи пов’язати свою долю зі старим заможним м’ясником Лейзером-Вольфом, одружується з бідним кравцем Мотлом, який згодом помирає від сухот. Інша дочка Тев’є — Годл закохується в революціонера Перчика і вирушає разом з ним на заслання у Сибір. Хава, порушивши заповіти батьків, виходить заміж за неєврея, писаря Федька, та приймає християнство. За традиційними юдейськими уявленнями, така дочка вважалася померлою і за нею мали справляти траур. Але на самоті Тев’є спадає думка: «А що таке єврей і не єврей? І навіщо Бог створив євреїв і неєвреїв? А якщо вже створив і тих, і інших, то чому вони мають бути отакі роз’єднані, чому повинні ненавидіти один одного?..» Дочка Шпринця, закохавшись у багатого, але нікчемного і самозакоханого Арончика, втопилася, вражена його віроломством. Трагічно складається і доля сумирної Бейлки, яка виходить заміж за нелюбого багатія, аби забезпечити батькові старість.
Головна Думка :Повість Шолом-Алейхема «Тев’є-молочар» сповнена оптимізму та доброти, хоч і зображує важке життя Тев’є і його родини. У монологах головного героя є місце і дотепним жартам, і кумедним містечковим історіям. Молочар розмірковує над невеселими проблемами, з якими йому випало зіткнутись, однак не скаржиться на долю. На власному прикладі він показує, що треба з гумором ставитися до складнощів, уміти бути вдячним за ті щасливі моменти, які є в житті кожної людини, а якщо вже не вистачає сліз — сміятися.