1. «Неся крест свой,Он вышел на место, называемое Лобное, по- Еврейски Голгофа; там распяли Его…» (Евангелие от Иоанна). 1.1. Почему, размышляя над письмом матери, Раскольников произносит: «На Голгофу-то тяжело всходить..»?
1.2. Поразмышляйте, почему же Дуня Раскольникова отказывается принести себя в жертву, когда судьба брата оказывается в руках Свидригайлова.
2. В чём явная и скрытая семантика фамилий, имён героев романа ?(Родион Романович Раскольников, Порфирий Петрович, Соня(София),Мармеладов, Лужин).
2.1.поразмышляйте,почему Достоевский настаивает на расколе родины Романовых;
2.2. попробуйте объяснить отсутствие фамилии у Порфирия Петровича;
2.3.предположите,почему герои, приносящие явный вред окружающим, получили диаметрально противоположные фамилии: Лужин и Мармеладов;
2.4.Имя Соня-это сокращенная форма имени София( мудрая). Что же мудрого в этой героине романа?

1) "Пісня про Роланда" була написана в Середньовіччі. На мою думку, образ Роланда в цьому творі є сучасним.

Роланд - ідеальний лицар, патріот, правдолюбець. Він сміливий і відважний у битвах із ворогом, але "бути сміливим - мало, бути розумним - повинен". Лише безстрашний лицар буде непохитно приймати свою смерть. Навіть тоді, коли герой-лицар вже спіймав останній подих, він буде думати про свою Батьківщину, про її подальшу долю.

Образ Роланда наділений позитивними рисами, але водночас і трагічними. Ця людина мала велику кількість дійсно хороших якостей, які були притаманні йому як людині і як воїну.

Навіть кінь Роланда Вільянтіф, його найкращий, найвірніший, найсміливіший друг, був героєм. Він допомагав Роландові в кожній битві, завжди виходив на поле бою, наче востаннє.

На мою думку, образ Роланда сьогодні є сучасним. Адже зараз іде війна на сході України, і там також борються за свою Батьківщину, за свою Україну. Справжні лицарі-герої кожного дня виходять на поле бою і дають відсіч противнику.

Отже, невідомий автор Середньовіччя неначе у воду дивився, писав про лицарський кодекс, честь, мужність наших захисників. Тому, на мою думку, образ Роланда у "Пісні про Роланда" є сучасним у нашому новому, кривавому, войовничому, лицарському, героїчному сьогоденні. А ще образ Роланда є вічним, допоки у світі є війни.

2) У поемі "Пісня про Роланда" головний герой (сам Роланд) постає в образі безстрашного, сміливого, відважного чоловіка, який закликає до справедливості.

Чи є зараз люди, подібні до Роланда? Я з упевненістю відповім: так, є! І навіть скажу, що цей образ можна назвати вічним. Шляхетними та доблесними можуть бути не лише лицарі, солдати та озброєні воїни. Ними можуть бути і звичайні люди. І такі люди справді існують. Так, і їх багато. Будемо називати їх лицарями нашого часу. Лицарі нашого часу воліють діяти на благо народу. Їм важлива не лише власна доля, а й доля людей. Проте справа в тому, що деякі лицарі нашого часу не можуть донести свої думки до основного потоку. Можливо, нам слід бути уважнішими один до одного?

Образ Роланда... Так, однозначно, сучасний і актуальний образ. Вічний образ...

3) Я гадаю, що образ Роланда є сучасним. Адже він уособлює в собі стійкість і військову доблесть. А основні його риси - патріотизм, вірність батьківщині та королю. І коли він стоїть перед вибором: обов'язок чи життя, - то військова звитяга переважає ціну власного життя й усього війська. Під час битви в Ронсенвалі, коли численність війська Марсилія значно перевищувала численність лицарів на боці Роланда, Олів'єр тричі просить Роланда засурмити в ріг Оліфант і покликати Карла на до Але барон тричі відмовляє, пояснюючи це тим, що так вони визнають свою слабкість, яка не гідна лицаря. На його думку, краще смерть у бою, ніж безчестя.

Вже давно пройшли часи лицарства, але зараз також є багато таких патріотів, які віддадуть життя за Батьківщину. На щастя, досі гідність і честь цінуються найвище.

4) Після прочитання французької епічної поеми "Пісня про Роланда" я замислилася над такими поняттями як відданість, патріотизм, чесність...

Патріотизм у загальному розумінні - це любов до батьківщини, бо для кожної людини у світі її рідний дім - найдорожчий і наймиліший серцю. Ось і французька поема відкриває перед нами сторінку лицарського життя й показує, хто такі лицарі і що для них значить обов'язок. Обов'язок лицаря - сміливо боротися до останньої хвилини за свого короля, за свою вітчизну. Боротися, зберігаючи твердість духу та вірність своїй країні, але в той же час не втрачаючи розуму, уміючи приймати правильні рішення. Минули століття, але образ Роланда - головного героя, виписаний з майстерністю: він хоробрий воїн, запальний, відчайдушний, цілком розраховує лише на власні сили, безмежно відданий імператорові, готовий на першу його вимогу пожертвувати життям. У відвазі не здатний розмірковувати, не любить просити до

Роланд був патріотом, правдолюбцем, сміливим і відважним у битвах з ворогом, але потрібно було бути ще й розумним. Тільки за таких умов можна перемогти, зберегти честь вітчизни. А це і є основним завданням лицаря. Герой розуміє, що переоцінив свої сили, прийнявши нерівний бій. І все-таки мужньо боровся до кінця. Безстрашний Роланд непохитно прийняв смерть і навіть вмираючи думав про свою країну.

На мою думку, образ лицаря Роланда є актуальним і нині. А хіба наші українські військові не патріоти своєї держави? Звісно, так! Вони, ризикуючи життям, відстоюють і захищають нашу батьківщину від ворога.

Отже, образ Роланда є сучасним, тому що багато людей нашої рідної неньки України готові відстоювати свою країну і віддавати свої життя за її свободу та незалежність.  

(Вот несколько тебе идей)

Объяснение:

Сочинение автора Гоголь Н В - Разоблачение пороков чиновничества в комедии н. в. гоголя «ревизор»

В комедии «Ревизор» Н. В. Гоголь с большой обличительной силой обнажает пороки общества времен царской России. В центре его внимания находятся представители чиновничества, причем их образы автор воплощает в характерных персонажах небольшого уездного городка, где и происходят главные события. Присмотримся к ним повнимательнее.  

Главный человек в городе — это городничий, немолодой уже мужчина с грубыми и жесткими чертами лица. Он «хотя и взяточник, но ведет себя очень солидно» . Впрочем, подобное поведение Антон Антонович допускает только по отношению к мещанам, перед лицами вышестоящими он выступает в роли усердного служаки, благодетеля, подхалима и лизоблюда.  

Не менее колоритен попечитель богоугодных заведений Земляника. Он не только обкрадывает своих несчастных подопечных, но и суть медицинского обслуживания понимает весьма своеобразно: «Человек простой: если умрет, то и так умрет; если выздоровеет, то и так выздоровеет» . Характерно, что лекарем в уезде является немец Гибнер, который абсолютно не понимает русского языка, поэтому просто не в состоянии лечить людей.

Прекрасной «говорящей» фамилией награждает Гоголь местного судью — «Ляпкин-Тяпкин» . Сразу становится понятно, что дела он ведет тяп-ляп. Аммос Федорович интересуется только охотой и, беря взятки борзыми щенками, считает себя высоконравственным человеком. Его безразличие к служебным делам и обязанностям настолько велико, что уездный суд постепенно превращается в некое подобие фермы — прямо в передней сторожа содержат домашних гусей.

Частный пристав, призванный следить за порядком, скорее, сам бесчинствует. Для него наказать, не разобравшись, невиновного человека — обычное дело.

Почтмейстер Шпекин — не только глупец, но и подлец. Он не таясь вскрывает и читает чужие письма, причем наиболее интересные оставляет для своей коллекции.

Таким образом, автор наглядно показывает, что местное чиновничество погрязло во взяточничестве и произволе. Мораль этих людей такова: «Нет человека, который бы за собою не имел каких-нибудь грехов. Это уже так самим Богом устроено...» . Умение не пропускать то, что само плывет в руки, является, по их мнению, проявлением ума и предприимчивости.

Произведение Н. В. Гоголя, на мой взгляд, не столько комично, сколько исполнено трагизма, поскольку, читая его, начинаешь понимать: общество, в котором существует столько опустившихся, развращенных безделием и безнаказанностью руководящих лиц, не имеет будущего.