1. Отвечаем на вопросы по 4 действию (ответы записываем) А. какое чувство появилось в душе Снегурочки раньше любви?
Б. Почему Весна прощается с дочерью?
В. с какого предмета Весна пробуждает любовь в Снегурочке?
Г. сколько лет жила Снегурочка у берендеев?
Д. как воспринимают гибель Снегурочки окружающие?
Николай Островский родился 29 сентября 1904 года в селе Вилия на Волыни в семье отставного военного.
Его отец Алексей Иванович отличился в Русско-турецкой войне 1877-1878 года и за особую храбрость был награжден двумя Георгиевскими крестами. После войны Анатолий Островский работал солодовщиком на винокуренном заводе, а мама Островского, Ольга Осиповна, была кухаркой.
Семья Островских жила небогато, но дружно, ценила образование и труд. Старшие сестры Николая - Надежда и Екатерина стали сельскими учительницами, а сам Николай был до был принят в церковно-приходскую школу "по причине незаурядных ", которую окончил в 9 лет с похвальным листом. В 1915 году он окончил двухклассное училище в Шепетовке, а в 1918 году поступил в Высшее начальное училище, позднее преобразованное в Единую трудовую школу, и стал представителем учащихся в педагогическом совете.
С 12 лет Островскому пришлось работать по найму: кубовщиком, рабочим на складе и подручным кочегара на электростанции. Впоследствии он писал Михаилу Шолохову об этом периоде своей жизни: "Я штатный кочегар и насчет заправки котлов был неплохой мастер".
Тяжелая работа не мешала романтическим порывам Островского. Его любимыми книгами были "Спартак" Джованьоли, "Овод" Войнич, романы Купера и Вальтера Скотта, в которых отважные герои боролись за свободу против несправедливости тиранов. В юности он читал друзьям стихи Брюсова, приехав к Новикову, проглотил "Илиаду" Гомера, "Похвалу глупости" Эразма Роттердамского.
Объяснение:
Творчість Григорія Савича Сковороди посідає чільне місце в історії розвитку художньої літератури, філософії та педагогічної думки в Україні.
Більшу частину свого життя Г. Сковорода провів серед простого народу. Де б не з’являвся мандрівний письменник і філософ, всюди він знаходив любов і приязнь людей, бо був мандрівним педагогом-просвітителем.
Чому навчав Сковорода? Умінню бачити гармонію і красу в природі. Щоб змінити макросвіт на краще, треба кожному змінити мікросвіт,тобто себе самого.
Пізнай себе, а пізнавши, удосконалюй. Пізнаючи свої нахили, людина правильніше визначить своє місце в суспільстві і принесе, найбільшу користь.
Великий філософ доводить, що людина не може бути щасливою, якщо діє всупереч своїй природі. Веління природи – це веління Бога в людині. Пізнання природи – це пізнання Бога.
Так, у поетичній збірці “Сад божественних пісень” ліричний герой у пошуках правди, добра, щастя. Він, як і автор, великий народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою.
У багатьох поезіях автор милується красою рідної природи, духовно збагачується
її чарами: “Гей, поля, поля зелені” та “Ой пташко жовтобока”: Гей, поля, поля зелені. Зелом, квітом оздоблені!.. Жайворонок пал полями!
Соловейко над садами…
Для Г. Сковороди не може бути людина щасливою, якщо вона закріпачена. Тому свої роздуми з приводу цього він висловив у пісні “De Libertate” (“Про волю”), де висловлює думку про те, що золото порівняно зі свободою-ніщо.
У поетичному творі “Всякому місту нрав і права” автор зауважує, що щастя кожний розуміє по-своєму: здирники, бюрократи “безумно стягають поля”, купці і лихварі обманюють трудящих, чиновники та юристи зловживають своїм становищем; для поета головне – жити “з ясним розумом”.
У байці “Бджола і шершень” письменник стверджує, що без праці людина не може мати щастя і морального задоволення, працювати повинен кожен за покликанням, за нахилами й обдаруванням.
У “Розмові, званій Алфавіт чи Буквар світу” автор ставить філософське питання: “Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за своє споріднене діло і бути з ним у злагоді з загальною потребою”. Вихідна позиція філософа така: “Природа – всьому початкова причина і рушійна сила”. Любов – “найважливіше джерело людського щастя”.
Основа нашого щасливого буття на землі – здорова душа, бо з хворої душі виникають тільки хвороби.
Твори великого любомудра допомагають нам збагнути шляхи досягнення щастя, без якого наше життя немає сенсу.