— Об этом я уже догадалась. Во-первых, здравствуй!
— Здрасте.
— Во-вторых, объясни-ка нам: что случилось?
— Ой, чего только не случилось! Сначала испортились часы.
— Остановились, что ли?
— Нет, просто часовая стрелка стала двигаться против часовой стрелки. А минутная — против минутной. И поэтому я не мог узнать, который час. Но потом всё же узнал.
— Каким образом?
— Очень просто: по телефону. Набрал «ноль восемь», а они и говорят: «Уже полдевятого!» Я говорю: «Правда?» А они отвечают: «Ага!»
— Я понял, что опаздываю, быстро оделся и выскочил за дверь. Смотрю: маляры выкрасили всю лестницу зелёной краской. И табличку повесили: «Проход временно закрыт». Это, значит, пока не высохнет. Что делать? Пришлось всем жильцам спускаться по водосточной трубе.
— И тебе тоже?
— И мне тоже. Я быстро спустился с пятого этажа, выбежал на улицу, смотрю: что такое! На ту сторону никак не перейти, всю улицу перекрыли.
— Неужели тоже выкрасили зелёной краской?
— Нет, что вы! Просто оказалось, что по проезжей части вели жирафу, поэтому всё движение остановилось.
— Куда же вели эту жирафу?
— Не знаю. Наверно, в зоопарк. Или в цирк.
— Или на киносъёмку?
— Или на киносъёмку. В общем, пришлось ждать. Ну, а потом я побежал в школу, потому что больше ничего не случилось.
— Всё?
— Всё.
— Так. Очень удивительная история. А теперь сознайся, Серёжкин: есть ли хоть два слова правды из того, что ты нам сейчас рассказал?
— Два слова есть…
— Какие же это слова?
— «Я опоздал»…
— Людмила Аркадьевна, можно войти?
— Входи, входи, Серёжкин!
— Людмила Аркадьевна, я опоздал!
— Об этом я уже догадалась. Во-первых, здравствуй!
— Здрасте.
— Во-вторых, объясни-ка нам: что случилось?
— Ой, чего только не случилось! Сначала испортились часы.
— Остановились, что ли?
— Нет, просто часовая стрелка стала двигаться против часовой стрелки. А минутная — против минутной. И поэтому я не мог узнать, который час. Но потом всё же узнал.
— Каким образом?
— Очень просто: по телефону. Набрал «ноль восемь», а они и говорят: «Уже полдевятого!» Я говорю: «Правда?» А они отвечают: «Ага!»
— Я понял, что опаздываю, быстро оделся и выскочил за дверь. Смотрю: маляры выкрасили всю лестницу зелёной краской. И табличку повесили: «Проход временно закрыт». Это, значит, пока не высохнет. Что делать? Пришлось всем жильцам спускаться по водосточной трубе.
— И тебе тоже?
— И мне тоже. Я быстро спустился с пятого этажа, выбежал на улицу, смотрю: что такое! На ту сторону никак не перейти, всю улицу перекрыли.
— Неужели тоже выкрасили зелёной краской?
— Нет, что вы! Просто оказалось, что по проезжей части вели жирафу, поэтому всё движение остановилось.
— Куда же вели эту жирафу?
— Не знаю. Наверно, в зоопарк. Или в цирк.
— Или на киносъёмку?
— Или на киносъёмку. В общем, пришлось ждать. Ну, а потом я побежал в школу, потому что больше ничего не случилось.
— Всё?
— Всё.
— Так. Очень удивительная история. А теперь сознайся, Серёжкин: есть ли хоть два слова правды из того, что ты нам сейчас рассказал?
Читаючи твори відомого американського письменника Джека Лондона можна відразу відчути, наскільки сильно автор зживається с героями своїх романів і оповідань, наскільки сильно він переживає те, що з ними відбувається і відчуває усю суперечливість їхнього життя. Джек Лондон прожив коротке життя – лише сорок років, але за час своєї творчої діяльності він створив багато творів, які й сьогодні викликають інтерес читачів.
Одним з таких творів є оповідання Джека Лондона «Жага до життя». Його назва досить красномовна, але якщо взяти дослівний переклад цієї назви на українську мову, то вона буде звучати як «Любов до життя». Така назва не може відобразити всю трагічність та напруженість подій, тому ємне слово «жага» якнайкраще заміняє слово «любов» та характеризує сюжетну лінію цього твору.
Жага – це більше ніж любов, жага, як пояснює тлумачний словник української мови, – це велике, нестримне бажання чого-небудь, а у даному випадку це нестримне бажання одного герою оповідання вижити та нестримне бажання другого герою збагатитися будь-якою ціною. Слово жага найбільш ємне і яскравіше, тому я думаю, що саме з цієї причини воно було обране для українського перекладу назви.
Той драматизм і ті випробування, які випали на долю шукачів золота із оповідання «Жага до життя», вражають, а людська сила волі та духу викликає захоплення. На мій погляд, саме сила волі до вижити герою твору. Крім того, незважаючи на всілякі труднощі, герой оповідання не зрадив найголовнішим людським цінностям, він у будь-якій ситуації залишався людиною, справжньою Людиною з великої літери. Цій людині золото не затьмарило очі. Герой ставився до нього не настільки шанобливо, щоб віддати своє життя заради збагачення. Адже розсудлива людина повинна розуміти, що якщо ти залишишся з золотом, але загинеш, то навіщо тоді це багатство? Отже сила волі, людяність, мужність, цілеспрямованість і розсудливість – ось риси, які до вижити головному герою оповідання.
Джек Лондон відобразив у цьому творі двох людей, які за своїм характером і своєю поведінкою були повними протилежностями. Це два образи, один з яких втілив в собі позитивні риси, а другий – негативні. В оповіданні автор надав позитивному герою ті риси, які, на його думку, повинен мати справжній чоловік. Це і мужність, яка до йому перемогти вовка, і цілеспрямованість, і надзвичайна сила волі, і людяність (він по-християнські поховав товариша, що його зрадив і кинув у біді), і головне – жага до життя, яка і до йому вижити. А ось негативний герой, перш за все, відрізняється підлістю, бо він кинув свого товариша у біді, жадібністю та невмінням розсудливо поводитися у складних ситуаціях. Гадаю, що саме з цієї причини він і загинув.
Отже справжній чоловік, на думку Джека Лондона, повинен мати такі ж самі риси характеру, як і головний герой оповідання «Жага до життя», що зображений в творі як людина, яка останнього виборює право на життя і врешті-решт перемагає. Письменник акцентує увагу на тому, що право на життя досягається не тільки за до грубої сили, а й завдяки моральним якостям людини.
У зображенні боротьби Людини за життя автор показує незламний характер справжнього чоловіка, який навіть в екстремальних умовах не зраджує саму собі. Герой кинув золото заради інших цінностей, він не став їсти останки свого друга навіть під загрозою загибелі від голоду і привласнювати його золото, він жаліє його, а не радіє за приводу гибелі напарника. Це визиває почуття гордості за те, що на світі існують такі Люди і сподівання на те, що їх у нашому суспільстві переважна більшість.
Я вважаю, що коли людина с гідністю і честю виходить з важких випробувань, достойно переносить будь-яке горе і при цьому не втрачає людських якостей та не відступається від моральних цінностей, вона назавжди залишиться справжньою людиною, Людиною з великої літери.
— Входи, входи, Серёжкин!
— Людмила Аркадьевна, я опоздал!
— Об этом я уже догадалась. Во-первых, здравствуй!
— Здрасте.
— Во-вторых, объясни-ка нам: что случилось?
— Ой, чего только не случилось! Сначала испортились часы.
— Остановились, что ли?
— Нет, просто часовая стрелка стала двигаться против часовой стрелки. А минутная — против минутной. И поэтому я не мог узнать, который час. Но потом всё же узнал.
— Каким образом?
— Очень просто: по телефону. Набрал «ноль восемь», а они и говорят: «Уже полдевятого!» Я говорю: «Правда?» А они отвечают: «Ага!»
— Я понял, что опаздываю, быстро оделся и выскочил за дверь. Смотрю: маляры выкрасили всю лестницу зелёной краской. И табличку повесили: «Проход временно закрыт». Это, значит, пока не высохнет. Что делать? Пришлось всем жильцам спускаться по водосточной трубе.
— И тебе тоже?
— И мне тоже. Я быстро спустился с пятого этажа, выбежал на улицу, смотрю: что такое! На ту сторону никак не перейти, всю улицу перекрыли.
— Неужели тоже выкрасили зелёной краской?
— Нет, что вы! Просто оказалось, что по проезжей части вели жирафу, поэтому всё движение остановилось.
— Куда же вели эту жирафу?
— Не знаю. Наверно, в зоопарк. Или в цирк.
— Или на киносъёмку?
— Или на киносъёмку. В общем, пришлось ждать. Ну, а потом я побежал в школу, потому что больше ничего не случилось.
— Всё?
— Всё.
— Так. Очень удивительная история. А теперь сознайся, Серёжкин: есть ли хоть два слова правды из того, что ты нам сейчас рассказал?
— Два слова есть…
— Какие же это слова?
— «Я опоздал»…
— Людмила Аркадьевна, можно войти?
— Входи, входи, Серёжкин!
— Людмила Аркадьевна, я опоздал!
— Об этом я уже догадалась. Во-первых, здравствуй!
— Здрасте.
— Во-вторых, объясни-ка нам: что случилось?
— Ой, чего только не случилось! Сначала испортились часы.
— Остановились, что ли?
— Нет, просто часовая стрелка стала двигаться против часовой стрелки. А минутная — против минутной. И поэтому я не мог узнать, который час. Но потом всё же узнал.
— Каким образом?
— Очень просто: по телефону. Набрал «ноль восемь», а они и говорят: «Уже полдевятого!» Я говорю: «Правда?» А они отвечают: «Ага!»
— Я понял, что опаздываю, быстро оделся и выскочил за дверь. Смотрю: маляры выкрасили всю лестницу зелёной краской. И табличку повесили: «Проход временно закрыт». Это, значит, пока не высохнет. Что делать? Пришлось всем жильцам спускаться по водосточной трубе.
— И тебе тоже?
— И мне тоже. Я быстро спустился с пятого этажа, выбежал на улицу, смотрю: что такое! На ту сторону никак не перейти, всю улицу перекрыли.
— Неужели тоже выкрасили зелёной краской?
— Нет, что вы! Просто оказалось, что по проезжей части вели жирафу, поэтому всё движение остановилось.
— Куда же вели эту жирафу?
— Не знаю. Наверно, в зоопарк. Или в цирк.
— Или на киносъёмку?
— Или на киносъёмку. В общем, пришлось ждать. Ну, а потом я побежал в школу, потому что больше ничего не случилось.
— Всё?
— Всё.
— Так. Очень удивительная история. А теперь сознайся, Серёжкин: есть ли хоть два слова правды из того, что ты нам сейчас рассказал?
— Два слова есть…
— Какие же это слова?
— «Я опоздал»…
Ні дерев, ні кущів, ні трави — нічого,
окрім безмежної і страшної пустелі.
Джек Лондон
Читаючи твори відомого американського письменника Джека Лондона можна відразу відчути, наскільки сильно автор зживається с героями своїх романів і оповідань, наскільки сильно він переживає те, що з ними відбувається і відчуває усю суперечливість їхнього життя. Джек Лондон прожив коротке життя – лише сорок років, але за час своєї творчої діяльності він створив багато творів, які й сьогодні викликають інтерес читачів.
Одним з таких творів є оповідання Джека Лондона «Жага до життя». Його назва досить красномовна, але якщо взяти дослівний переклад цієї назви на українську мову, то вона буде звучати як «Любов до життя». Така назва не може відобразити всю трагічність та напруженість подій, тому ємне слово «жага» якнайкраще заміняє слово «любов» та характеризує сюжетну лінію цього твору.
Жага – це більше ніж любов, жага, як пояснює тлумачний словник української мови, – це велике, нестримне бажання чого-небудь, а у даному випадку це нестримне бажання одного герою оповідання вижити та нестримне бажання другого герою збагатитися будь-якою ціною. Слово жага найбільш ємне і яскравіше, тому я думаю, що саме з цієї причини воно було обране для українського перекладу назви.
Той драматизм і ті випробування, які випали на долю шукачів золота із оповідання «Жага до життя», вражають, а людська сила волі та духу викликає захоплення. На мій погляд, саме сила волі до вижити герою твору. Крім того, незважаючи на всілякі труднощі, герой оповідання не зрадив найголовнішим людським цінностям, він у будь-якій ситуації залишався людиною, справжньою Людиною з великої літери. Цій людині золото не затьмарило очі. Герой ставився до нього не настільки шанобливо, щоб віддати своє життя заради збагачення. Адже розсудлива людина повинна розуміти, що якщо ти залишишся з золотом, але загинеш, то навіщо тоді це багатство? Отже сила волі, людяність, мужність, цілеспрямованість і розсудливість – ось риси, які до вижити головному герою оповідання.
Джек Лондон відобразив у цьому творі двох людей, які за своїм характером і своєю поведінкою були повними протилежностями. Це два образи, один з яких втілив в собі позитивні риси, а другий – негативні. В оповіданні автор надав позитивному герою ті риси, які, на його думку, повинен мати справжній чоловік. Це і мужність, яка до йому перемогти вовка, і цілеспрямованість, і надзвичайна сила волі, і людяність (він по-християнські поховав товариша, що його зрадив і кинув у біді), і головне – жага до життя, яка і до йому вижити. А ось негативний герой, перш за все, відрізняється підлістю, бо він кинув свого товариша у біді, жадібністю та невмінням розсудливо поводитися у складних ситуаціях. Гадаю, що саме з цієї причини він і загинув.
Отже справжній чоловік, на думку Джека Лондона, повинен мати такі ж самі риси характеру, як і головний герой оповідання «Жага до життя», що зображений в творі як людина, яка останнього виборює право на життя і врешті-решт перемагає. Письменник акцентує увагу на тому, що право на життя досягається не тільки за до грубої сили, а й завдяки моральним якостям людини.
У зображенні боротьби Людини за життя автор показує незламний характер справжнього чоловіка, який навіть в екстремальних умовах не зраджує саму собі. Герой кинув золото заради інших цінностей, він не став їсти останки свого друга навіть під загрозою загибелі від голоду і привласнювати його золото, він жаліє його, а не радіє за приводу гибелі напарника. Це визиває почуття гордості за те, що на світі існують такі Люди і сподівання на те, що їх у нашому суспільстві переважна більшість.
Я вважаю, що коли людина с гідністю і честю виходить з важких випробувань, достойно переносить будь-яке горе і при цьому не втрачає людських якостей та не відступається від моральних цінностей, вона назавжди залишиться справжньою людиною, Людиною з великої літери.