1. Почему Робинзон решил заняться земледелием?
2. Согласны ли вы с утверждением, что в жизни Робинзона на необитаемом острове отразилась история человечества? "Да согласен, потому что..." Нет, не согласен, потому что..."
3. Как Робинзон превратил зерно в хлеб? Для чего ему нужна была глиненная посуда?
4. Составьте предложение о Робинзоне со следующими словами: УПОРСТВО, ИЗОБРЕТАТЕЛЬНОСТЬ, ТЕРПЕНИЕ.
ответьте до 17.04.20, до 16:00 по мск
Великий Тенгри создал для людей законы и установил государственность. Породил Тенгри земных тенгрии, божества стихии(ветра, снега, дождя, грозы).Эти божества в делах его. Люди посвящают Тенгри самые высокие деревья , стремящиеся кроной достичь неба, и лучших быстрногих скакунов. Супруга Тенгри богиня земли благодетельная Умай покровительствует детям и роженницам, военным походам и всему живому на Земле, всё растёт и плодоносит по воле Умай. В руках она всегда держала золотую чашу, где в освящённом молоке помещались души детей. По её воле поднимаются весенние густые травы и плодится скот. Изображается богиня в виде летящей птицы, преимущественно лебедя. Тюрки переносили её изображение на украшения, орнамент, картины, чтобы она приносила благополучие.
У повісті розповідається про події XIII ст. серед Карпатських гір У квітучій долині, де лежить мальовниче село Тухля. Жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. На чолі громади стоїть Захар Беркут — вже старий мудрий чоловік.
Громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин Тугар Вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. Але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. Громада вирішує вигнати Тугара Вовка з Тухольщини.
На Руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. Ось вони вже підступили до Карпат. Підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони до йому підкорити волелюбну громаду. За це він обіцяє провести ворогів через гори.
Разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька Мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а Максима взяли у полон.
Захарові Беркуту наснився дивний сон. "Здавалось йому, немов нині їх щорічне свято Сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього".