Я очень люблю своих домашних питомцев: кота Черныша и собаку-лабрадоршу Нею. Оба - верные друзья, хотя характер у них разный. Нея какая-то несдержанная, шаловливая даже, всегда бурно выражает радость, Может быть, потому, что она еще щенок-подросток. А Черныш- с достоинством, всегда степенный. Еду просит, не прыгая и виляя хвостом, как Нейка, а вольяжно трется об ноги, или ложиться на спинку и делает "катышки". Поэтому он мне казался более честным и надежным.
Как-то я решил испечь сам печенье, потому что люблю иногда заняться кулинарией, да и маме хотел сюрприз сделать. Пока я возился с тестом, Нейка скакала вокруг меня, чуть ли хвостом с ног не сбивала. Черныш вел себя куда достойнее и терпеливо ждал, когда я подброшу вкусняшку.Я давал своим хвостатым друзьям остывшие печеники. Грызли с удовольствием, так как оба были любителями сладкой сдобы.
Но тут позвонили в дверь. Пришла соседка тетя Нелля спросить, пришла ли нам квитанция на оплату газа. Пришлось достать бумажку, показать ей сумму, чтобы она со своей сверила( уж такой она человек дотошный, главным бухгалтером много лет работала). Кулинарный шедевр мой в это время на столе остывал.
Но когда я вернулся в кухню - на столе, кроме Черныша и пустой тарелки больше ничего не было. Увидев меня, он застыл в позе прыжка от неожиданности. На усиках торчали застрявшие крошки... Потом он быстро соеринтировался и выпрыгнул на перило балкона - благо, он у нас не застеклен . Что касается Неи, она скромно сидела у двери и завидев меня, по обыкновению своему стала прыгать и клянчить угощение. Во всяком случае, у нее все по честному.
А Черныш, который казался мне надежным, благородным и сдержанным, просто играл свою роль. А меня считал обыкновенным человеческим лохом.
Но я все равно люблю их обоих. Просто теперь Нее доверяю больше.
Родина: батько — провінційний урядовець невисокого рангу.
Заняття: посадовець при дворі, китайський поет епохи Тан.
Основні твори: «Три правителі»,
«Три розлуки», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсяиь», усього приблизно 1500 віршів.
Ду Фу — онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив із давнього занепалого роду. Поет з’явився на світ у сім’ї незаможного чиновника. Замолоду мандрував, виношував мрію про великий будинок, у якому б знайшли притулок усі бідняки. Ду Фу не вдалося збудувати ані такого великого будинку, ані домівки для своєї родини. Проте він звів храм власної поезії.
Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина. Свій перший вірш написав у 7 років,
1 його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб, за сімейною традицією, дістати посаду державного службовця, проте службовцем не став. У 20-35 років багато подорожував Китаєм. 741 року прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, мав при дворі незначну посаду. Під час бунту Апь Лушаня втік зі столиці разом із почтом імператора, а його родина залишилась у Чап’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні
2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора, і 757 року він став радником молодого імператора Суцзу-иа і навіть отримав привілей критикувати сина Піднебесної. Але щойно Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що вій справді вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано, і імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте 759 року Ду Фу облишив службу та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Яицзи. Значну' роль у його житті зіграли дружба та співпраця з Лі Бо.
Надеюсь правильно
Объяснение:
Я очень люблю своих домашних питомцев: кота Черныша и собаку-лабрадоршу Нею. Оба - верные друзья, хотя характер у них разный. Нея какая-то несдержанная, шаловливая даже, всегда бурно выражает радость, Может быть, потому, что она еще щенок-подросток. А Черныш- с достоинством, всегда степенный. Еду просит, не прыгая и виляя хвостом, как Нейка, а вольяжно трется об ноги, или ложиться на спинку и делает "катышки". Поэтому он мне казался более честным и надежным.
Как-то я решил испечь сам печенье, потому что люблю иногда заняться кулинарией, да и маме хотел сюрприз сделать. Пока я возился с тестом, Нейка скакала вокруг меня, чуть ли хвостом с ног не сбивала. Черныш вел себя куда достойнее и терпеливо ждал, когда я подброшу вкусняшку.Я давал своим хвостатым друзьям остывшие печеники. Грызли с удовольствием, так как оба были любителями сладкой сдобы.
Но тут позвонили в дверь. Пришла соседка тетя Нелля спросить, пришла ли нам квитанция на оплату газа. Пришлось достать бумажку, показать ей сумму, чтобы она со своей сверила( уж такой она человек дотошный, главным бухгалтером много лет работала). Кулинарный шедевр мой в это время на столе остывал.
Но когда я вернулся в кухню - на столе, кроме Черныша и пустой тарелки больше ничего не было. Увидев меня, он застыл в позе прыжка от неожиданности. На усиках торчали застрявшие крошки... Потом он быстро соеринтировался и выпрыгнул на перило балкона - благо, он у нас не застеклен . Что касается Неи, она скромно сидела у двери и завидев меня, по обыкновению своему стала прыгать и клянчить угощение. Во всяком случае, у нее все по честному.
А Черныш, который казался мне надежным, благородным и сдержанным, просто играл свою роль. А меня считал обыкновенным человеческим лохом.
Но я все равно люблю их обоих. Просто теперь Нее доверяю больше.
Объяснение:
Выбери только то что надо
Ім’я: Ду Фу. Друге ім’я — Цзимей, «священномудрий», «шишен» («свя-щенномудрий піїт»).
Роки життя: 712-770 рр.
Місце народження: Хенань.
Родина: батько — провінційний урядовець невисокого рангу.
Заняття: посадовець при дворі, китайський поет епохи Тан.
Основні твори: «Три правителі»,
«Три розлуки», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсяиь», усього приблизно 1500 віршів.
Ду Фу — онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив із давнього занепалого роду. Поет з’явився на світ у сім’ї незаможного чиновника. Замолоду мандрував, виношував мрію про великий будинок, у якому б знайшли притулок усі бідняки. Ду Фу не вдалося збудувати ані такого великого будинку, ані домівки для своєї родини. Проте він звів храм власної поезії.
Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина. Свій перший вірш написав у 7 років,
1 його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб, за сімейною традицією, дістати посаду державного службовця, проте службовцем не став. У 20-35 років багато подорожував Китаєм. 741 року прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, мав при дворі незначну посаду. Під час бунту Апь Лушаня втік зі столиці разом із почтом імператора, а його родина залишилась у Чап’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні
2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора, і 757 року він став радником молодого імператора Суцзу-иа і навіть отримав привілей критикувати сина Піднебесної. Але щойно Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що вій справді вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано, і імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте 759 року Ду Фу облишив службу та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Яицзи. Значну' роль у його житті зіграли дружба та співпраця з Лі Бо.