1. Проанализируйте отрывок из произведения Н.В. Гоголя «Мертвые души» с точки зрения
темы, проблематики. Определите, какую роль в характеристике Чичикова в композиции
повести играет этот эпизод. Для подтверждения собственных идей используйте цитаты из
произведения.
Весь следующий день посвящен был визитам; приезжий отправился делать визиты
всем городским сановникам. Был с почтением у губернатора, который, как оказалось,
подобно Чичикову был ни толст, ни тонок собой, имел на шее Анну, и поговаривали даже,
что был представлен к звезде; впрочем, был большой добряк и даже сам вышивал иногда по
тюлю.
Потом отправился к вице-губернатору, потом был у прокурора, у председателя палаты,
у полицеймейстера, у откупщика, у начальника над казенными фабриками... жаль, что
несколько трудно упомнить всех сильных мира сего; но довольно сказать, что приезжий
оказал необыкновенную деятельность насчет визитов: он явился даже засвидетельствовать
почтение инспектору врачебной управы и городскому архитектору. И потом еще долго сидел
в бричке, придумывая, кому бы еще отдать визит, да уж больше в городе не нашлось
чиновников.
В разговорах с сими властителями он очень искусно умел польстить каждому.
Губернатору намекнул как-то вскользь, что в его губернию въезжаешь, как в рай, дороги
везде бархатные, и что те правительства, которые назначают мудрых сановников, достойны
большой похвалы. Полицеймейстеру сказал что-то очень лестное насчет городских
будочников; а в разговорах с вице-губернатором и председателем палаты, которые были еще
только статские советники, сказал даже ошибкою два раза: «ваше превосходительство», что
очень им понравилось. Следствием этого было то, что губернатор сделал ему приглашение к нему того же дня на домашнюю вечеринку, прочие чиновники тоже, с своей
стороны, кто на обед, кто на бостончик, кто на чашку чаю.
І невдовзі Наталочка разом із батьками вирушає на пошуки старовинної козацької шаблі, щоб її врятувати від знищення чи продажу за кордон. Їм протистоять підступні темні сили, чорти приймають людські подоби, заважають сміливцям, бо здавна ворогують із козаками, які їх не бояться. Наталочці навіть вдається побувати на відьмацькому святі, де все несправжнє, а солодке обертається на гниле, та доводиться ризикнути собою і своїм майбутнім.
Хоча дещо дивуєшся, коли торт на святі нечистих сил порівнюється героїнею з пам’ятником Леніну на Бессарабці, а чорти називають царицю Катерину своєю «великою приятелькою», бо нищила ненависних їм козаків, – без цього можна було цілком обійтися у дитячій книзі.
Та повернемось на початок. Дізналися герої про таку важливу для країни шаблю від «патріотично налаштованого» привида.
Ось який він, той козак:
«У пановій Богдановій квартирі на Русанівці уподобав собі з’являтися один привид, дуже патріотично настроєний. Зазвичай то траплялося в дні національних свят чи після мітингів, бо привид любив обмінятися враженнями з паном Богданом» (С.11) – така собі звична розмова інтелігентів на кухні про національне та сучасне.
Мотив патріотизму проходить через усю книгу червоною ниткою. Але саме із патріотизмом у цьому творі не все так просто, як може здаватися на перший погляд. Де та межа, коли справжній патріотизм обертається на шароварний, а бажання казкових пригод стає національним служінням?
Чіткої відповіді авторка не дає, але для уважного читача інформації цілком достатньо.
Окрім вже згаданого привида, окремої уваги варті батьки Наталочки. Вони, на жаль, патріоти шароварні і нічого б не досягли, якби не їхня донька. Обоє дуже цінують безпеку, комфорт і зовнішні прояви національного. Наведу кілька красномовних цитат:
«Мама виклала пишну зачіску, бо як-не-як її побачить незнайомий чоловік, дарма що привид. А тато вдягнув вишиванку, мабуть, для того, щоб привид не подумав, буцімто Руснаки не патріоти» (С.14).
Коли Наталочка із батьками приїздить у Берестечко на Козацькі Могили, ось що вони бачать:
«Перед входом до заповідника тягнулися довжелезні ряди легковиків і туристських автобусів, що з’їхалися зі всієї України. Машку теж прилаштували в одному з рядів. Всюди снували люди в вишиванках, продавалися жовто-блакитні прапорці, значки, морозиво, патріотична література, шапки-мазепинки; гурти чоловіків сперечалися про політику; пеклися свіжі ковбаски, кипіли в олії пампушки, димували шашлики, а огрядна куховарка при скуштувати польської юшки з в’юнами й часником. Наталочці покотилася синка, але батьки квапилися на оточений муром пагорб, з якого линув церковний спів. Богослужіння ще не скінчилося. Безліч людей стояли на майдані, бо правилося тут же, надворі. Тато з мамою, запаливши свічки, й собі стали за людьми, поважні й урочисті, як то личило статечному подружжю» (С.59-60).