1. Розв’язування тестових завдань V розділ повісті
1. Бранці здогадувалися, що їх незабаром визволять козаки, бо:
а) отримали звістку про це; б) татари раптом сполошилися;
в) були впевнені у цьому.
2. Татарва кинулася до коней та зброї і вискочила з коша, почувши:
а) крики козаків; б) свистілку; в) гуркіт возів.
3. Про кого з полонених А. Чайковський зазначає: «Без шапки і босий, в одній свитині, із зв’язаними руками»?
а) Козака Недолю; б) Степана Судака; в) сина Мустафи.
4. Татари годували полонених, як:
а) худобу; б) жеребців; в) собак.
5. Для Степана Судака неволя:
а) не уявлялася страшною; б) була гіршою за смерть;
в) випробовуванням на мужність.
6. Коли у татарському таборі виник переполох, полонені схопились і побігли до:
а) лісу; б) розруйнованого міста; в) берега річки в очерет.
7. Зустрівши своїх синів, Степан Судак назвав їх:
а) соколами; б) орлами; в) провісниками щастя.
8. В який час, на думку козаків, краще здійснювати напад на татар?
а) поночі; б) ополудні; в) вранці.
9. Тікаючи від козаків, татари рухалися до:
а) Криму; б) Кавказу; в) Туреччини.
10. Кожна дитина на Україні знала, що татари виробляють з бранцями, а саме:
а) годують ними хижих тварин; б) продають, мов товар, на базарі;
в) примушують їх виконувати каторжну роботу.
11. Яким чином орієнтувався Павлусь, їдучи до Криму, щоб визволити з полону сестру?
а) Дивлячись на зорі; б) за до компасу;
в) покладався на татарського коня.
12. Хто з героїв твору пророкував, що Павлусь у майбутньому буде кошовим?
а) Недоля; б) Степан Судак; в) дід Андрій.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється
VІ розділ твору
1. Розшукуючи сестру, Павлусь їхав у напрямку:
а) північного заходу; б) південного заходу; в) сходу.
2. Яким чином хлопець намагався захистити себе від комарів?
а) Ватрою; б) розганяв їх гілкою верби;
в) плигав на місці, розмахуючи руками.
3. Голодний Павлусь, вдруге зупинившись на перепочинок, на вечерю приготував собі печену:
а) рибу; б) жабу; в) гадюку.
4. Вранці хлопець прокинувся від того, що його хтось:
а) кликав; б) сильно штовхнув; в) поцілував у праву щоку.
5. «Бог тебе певно покарає!» — так вигукнув хлопець Харцизу за те, що він Павлуся:
а) побив; б) продав татарам-купцям; в) обміняв у татар на свою дочку.
6. Татари-купці їхали в Крим з:
а) Візантії; б) Києва; в) Одеси.
7. Який художній засіб використав автор твору у фразі: «Він заспівав, аж луна по степу пішла»?
а) Епітет; б) порівняння; в) метафору.
8. Зустрівшись з козаками, Харциз боявся, щоб:
а) у нього не забрали сідло коня з червінцями; б) його хто не впізнав;
в) ті не звинуватили його у вбивстві діда Андрія.
9. Козаки пригостили голодного Харциза:
а) салом і кашею; б) кількома сухарями і сушеною рибою;
в) печеним м’ясом.
10. Хто чинив суд над Харцизом Карим:
а) Гусейн; б) Недоля; в) Степан Судак.
11. Харциз Карий був потурнаком, тобто це той, хто:
а) служить татарам і людей продає; б) жив самотньо від людей;
в) перепродував грабованих коней.
12. Карий набрехав козакам, що він у татарській неволі був… літ:
а) п’ять; б) сім; в) шість.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється
каз чехова «о любви» входит в трилогию рассказов, написанных в мелихово, и начинается он с завтрака, в котором принимают участие два охотника, и мелкопоместный помещик алехин. за завтраком господа решили посплетничать и обсудить влюблённость крепостной девушки красавицы пелагеи к набожному повару никанору, буйным нравом. так они и стали говорить о любви.
алехин начал свой рассказ с утверждения, что невозможно объяснить каждый случай общепринятыми мерками и суждениями, что необходимо индивидуализировать каждую любви. и людям несвойственно поэтизировать любовь, а только украшать её роковыми вопросами. любовная алехина началась с того, что он приехал софьино, чтобы заняться сельским хозяйством и посредством своих тяжёлых трудов рассчитаться с долгами отца. самым приятным событием в его жизни в имении стало знакомство с товарищем председателя окружного суда лугановичем и его молодой, интеллигентной и обаятельной анной алексеевной.
знакомство состоялось ранней весной и вскоре в каждый свой приезд в город алехин обязательно навещал семью лугановичей. к нему в этом доме привыкли, и он привык, входил уже без доклада и был своим человеком. отношение к анне алексеевне у алехина с первого дня было восторженным, он, только увидев её, уже имел впечатление чего-то важного и необыкновенного. и в своём рассказе охотникам павел константинович отзывается об анне алексеевне только восхищённо, не жалея самых приятных по отношению к ней эпитетов.
лугановича также осталась неравнодушной к алехину, и она и её сильно беспокоились о его делах и здоровье. шли годы, чувства анны алексеевны и павла константиновича крепли, но их воспитание и забота о ближних не позволяла влюблённым перейти в своих отношениях запретную черту. у анны алексеевны началось расстройство нервов, она постоянно имела дурное настроение и стала испытывать к алехину странное раздражение.
как обычно случается в жизни, всему приходит конец. лугановича назначили в одной из западных губерний председателем, куда он и отбыл со своими детьми, а анна алексеевна по настоянию врачей отправилась в крым. при проводах анны алексеевны на железнодорожном вокзале, алехин без каких-либо дурных намерений зашёл к ней в купе и, наконец, их объяснение в чувствах друг другу состоялось. только расставаясь навсегда, они сумели выразить свои истинные чувства, не обременяясь правилами общества и семейными ценностями.