1.Що стало причиною того,що Одіссей потрапив у пастку? 2.Чому Одіссей вирішив розпоавитись з циклопом?Чи можна вважати справедливою цю розправу?Чи був інший вихід?
3.Завдяки яким рисам характеру Одіссей врятувався

Образ захара беркута, найстаршого та наймудрішого чоловіка у громаді, втілює в собі найкращі людські якості. саме завдяки його розуму та життєвому досвіду тухольці перемагають численне монгольське військо. адже ідея загатити потік, поваливши священний камінь, належить саме захарові беркуту. це чесна людина, всім серцем віддана своєму народові. він не може зрадити свій народ навіть тоді, коли бурунда-бегадир загрожує вбити рідного сина беркута — максима. і хоч серце його крається від нестерпного болю за власну дитину, відповідь захара бегадиру однозначна й непохитна: «ну, то погинемо всі до останнього в бою, а тоді по наших трупах нехай собі монголи йдуть, куди хочуть. тоді бодай ми сповнимо свій обов’язок. а тепер робити з ними згоду, а ще таку згоду: міняти одного хлопця за руїну наших сусідів, се була б ганьба, була б зрада. яка користь верховинським і загірним із мого сина? тілько ж знайте, що лише по трупі останнього тухольця ви зможете вийти з сеї долини». жертва, яку приносить захар беркут в ім’я свого народу, його жорстока відповідь змушують здригнутися всю громаду. дехто зі старців пропонує беркутові прийняти пропозицію бурунди-бегадира, але ватажок тухольської громади залишається непохитним у своєму рішенні: «…тут діло йде про наших сусідів, верховинців і загірян, котрі спустилися на нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, як би він був уже в гробі! » важка, довга битва закінчується перемогою тухольців над татаро-монгольським військом. коли останній ворог був мертвий, коли не лишилося жодної живої душі у ворожому таборі, сили покинули захара беркута. саме в цю хвилину з’являється його син, живий та неушкоджений. але виснажлива душевна напруга під час битви й те величезне потрясіння, якого зазнав захар беркут від несподіваної появи максима, якого він вважав мертвим, остаточно зламали літню людину. ватажок тухольців помирає, але помирає щасливим, заспокоєним, з усмішкою на губах. він виконав свій обов’язок, захистив рідний край, гідно переніс складне випробування, яке випало на його долю. така людина, як захар беркут, заслуговує на глибоку повагу й вічну пам’ять. схожі публікації моє відкриття євгенія замятіна — замятін євгеній морально — філософський зміст казки «маленький принц» — сент — екзюпері антуан «поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний» — некрасов микола пейзаж у розкритті задуму автора (по творі горького «баба изергиль») — горький максим повний зміст дядюшка эйнар брэдбери р — часть 1 провідна мораль байок л. глібова звідки біжить мцыри й до чого він прагне? — лермонтов михайло короткий зміст «золотого осла» — антична література короткий зміст простодушний вольтер ф. — м тема гріха, відплати й покаяння в п’єсі островського «гроза» — островський олександр

Мысль "семейная"

Теснейшим образом с темой народа в романе связана тема семьи и дворянства. Автор делит дворян на «имущих» (к ним относятся Андрей Болконский, Пьер Безухов), поместных патриотов (старик Болконский, Ростовы), светскую знать (салон Анны Павловны Шерер, Элен).

По мнению Толстого, семья – это почва для формирования человеческой души. И в то же время каждая семья – это целый мир, особый, ни на что не похожий, исполненный сложных взаимоотношений. В романе "Война и мир" тема семьи по замыслу автора служит важнейшим средством организации текста. Атмосфера родового гнезда определяет характеры, судьбы и взгляды героев произведения. В системе всех основных образов романа автор выделяет несколько семей, на примере которых выражает свое отношение к идеалу домашнего очага, – это Ростовы, Болконские, Курагины.

Ростовы и Болконские – это не просто семьи, это жизненные уклады, основанные на национальных традициях. Наиболее полно эти традиции проявились в жизни представителей Ростовых – благородно-наивной семьи, живущей чувствами, сочетающей в себе серьезное отношение к семейной чести (Николай Ростов не отказывается от долгов отца), теплоту и сердечность семейных отношений, гостеприимство и хлебосольство, отличающее русских людей. Рассказывая о Пете, Наташе, Николае и о старших Ростовых, Толстой стремился художественно воссоздать историю средней дворянской семьи начала XIX века.

В ходе повествования Толстой знакомит читателя со всеми представителями семейства Ростовых, рассказывая о них с глубокой заинтересованностью и симпатией. Дом Ростовых в Москве считался одним из самых гостеприимных, а потому одним из самых любимых. Здесь царил добрый, беспечный и всепрощающий дух благожелательной любви. Это вызывало у некоторых добродушную насмешку, но никому не мешало пользоваться радушной щедростью графа Ростова: доброта и любовь всегда притягательны.