1.Символом миру в "Пісні про Гайавату" Г.Лонгфелло були: голуб
люлька
вогнище
танець згоди
2.У вірші "Листівки з видами міст" Дж.Родарі протиставляє життя:
багатих і бідних
освічених і неосвічених, некультурних туристів
молодих і старих
працівників фірм та робітників заводів
3.Основною темою хайку Мацуо Басьо є:
світ природи і людини в ньому
значення поета й поезії в житті людини
боротьба із соціальною несправедливістю
толерантність до людей різних національностей
4.Великим Владикою Життя в індіанців, за твором "Пісня про Гайавату" Г.Лонгфелло були:
Гайавата
Кабібонокка
Гітчі-Маніто
Нокоміс
5.Визначте художній засіб в уривку ("Пісня про Гайавату"): - І на зораному полі Ралом праці і любові Зійдуть квіти щастя-долі.
антитеза
епітет
метафора
порівняння

Здание Сибревкома — здание в Центральном районе Новасебирска, находящееся на площади Свердлова  по адресу Красный проспект, 5. Здание построено в 1925—1926 годах по проекту архитектораА. Д. Крячкова. Является памятником архитектуры республиканского значения. В настоящее время в здании располагается Новосибирский государственный художественный музей. До открытия музея здесь работали областной и городской комитеты КПСС. Кроме Новосибирского художественного музея в здании находятся Музей восковых фигур, Новосибирский музей игрушки и Театр художественной куклы.Напротив здания находится Стоквартирный дом, также построенный Крячковым.История 7 февраля 1925 года Крячкову Сибревкомом было дано поручение составить проект, смету и организовать работы.В мае 1925 года проект был завершён, после чего началось строительство, которое было завершено в декабре того же года.В 1948 г. была сделана пристройка по улице Свердлова. Автор проекта пристройки — С. П. Скобликов.

Объяснение:

Головним героєм є співець. Душевний стан  ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга,  зневіра, навіть відчай. У його душі відбувається боротьба добра і зла.

І ніщо не може втішити царя, окрім божественного звука арфи, адже вона знаходиться в руках співця, чиї пісні любі Господу. Чого прагне Саул: веселощів, задоволення чи ще більшої влади? Ні, він хоче переконатися, що його душа жива, не скам’яніла, адже він ще здатен чути «арфи глас». Він прагне, щоб божественна пісня розбудила в серці надію, щоб сльози полилися з його очей.

Жодного натяку на конкретну особу чи якісь історичні реалії у вірші немає. Перед нами постає скорботний образ особистості, яка мужньо переносить неймовірні муки, прагнучи певного просвітлення, яке може дати їй музика (мистецтво). З тексту вірша нам невідомо, від чого страждає ліричний герой, чому в нього на душі так важко, через що його серце може розірватися від страшних мук. Це певне абстрагування від біблійної історії перетворило вірш на образ-алегорію стражденної душі, що прагне спокою й умиротворення, але вже ніде не може його знайти…

У вірші йдеться про іудейського царя Саула.

Але Байрон виходить за рамки біблійної історії: образ біблійного царя доповнюється образом співця (поета), який виходить на перший план. За ним стоїть сам автор і ширше — усе його покоління. Душевний стан ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга, зневіра, навіть відчай.

Душу ліричного героя може врятувати лише мистецтво. Але риторичне питання у кінці твору залишається без чіткої відповіді: «Як не спів, воно од мук тяжких порветься враз!»

Моя оценка 9/10