1. Відповісти на запитання словами "Так" чи "Ні" 1. Міс Поллі зустріла Полліану на вокзалі.
2. У містечку не було дітей-ровесників, тому Полліанна спілкувалася з дорослими.
3. Міс Поллі взяла до себе хлопчика Джиммі Біна.
4. Полліанну збив автомобіль і вона не могла ходити.
5. Таємниця Джона Пендлтона полягала в тому, що він кохав міс Поллі.
6. Лікар Чилтон помирився зі своєю коханою, нею виявилася міс Міллі.
7. Полліанну вдалося вилікувати і вона може ходити.
8. Ім'я Полліанна — мати назвала її на честь двох своїх сестер Поллі та Анни.
9. Джон Вітьєр — батько Поліанни був пастирем маленької місіонерської церкви.
|| Письмово відповісти на запитання "Як Поліанна до змінитися на краще
одному з персонажів?" ( місіс Сноу, містер Пендлтон, Джиммі Бін, лікар Чилтон, міс
Поллі). Вибрати когось одного та скласти відповідь кількома зв'язними реченнями.
Зарание благодарю за ответы
Васюня був єдиним сином Якова Кулаківського, і як онук Гордія Кулаківського- єдиним нащадком його роду. З дитинства жив при досить заможному батькові як злидар. Батько обрав йому найдешевше училище для навчання аби лиш не було лишнього рота у домі. Шкодував хлопцеві і його матері їжі, не дозволяв нормально пропалювати у будинку, палити свічки для освітлення. Здавалося б після такого нелегкого дитинства Василь мусів би знати важливість людського милосердя, але прокляття роду Кулаківського не відпускало його з своїх цупких рук. Він виріс таким же безсердечним, жадібним і злим, як усі чоловіки його роду. Але майже все своє життя Василь прожив як щур, переховуючись як дезертир майже 40 років в льосі на власному подвір"ї. Настільки сильно від боявся йти на фронт під час війни.
Цитата: – Зате при такому батечкові я гарно хитрувати й маскуватись навчився! Чи інакше мала б ти усе це добро? Я все до хати тягну, недосипаю, а ти з хати? – Голос колишнього Васюні, щоправда, трохи пом'якшав.
– Не загинув, – глухо мовила Олена. – Якоїсь ночі… ще на початку війни… Діти – Катря й Іванко – спали… Прийшов із боїв і не схотів повертатись. Заховала його в цей льох… Ось, більше, як тридцять літ…
Объяснение:
«Памятник» Пушкина и «Памятник» Державина очень схожи, потому что в этих стихотворениях общая тема, авторы уверены, что они не умрут, потому что от них останется большая часть, которая принесет им вечную славу.
Пушкин и Державин посвятили себя поэзии, большая доля их жизни ушла на создание великолепных стихотворений, повестей, романов, од, которые стали частью их душ. Их произведения известны «от Белых вод до Черных» . Муза, о которой говорят Пушкин и Державин, есть муза поэзии, которая будет вечно вдохновлять человека, как вдохновляла этих великих людей. Авторы «Памятников» хотели сказать, что их творения будут вечны, потому что в этот огромный труд вложена частичка их душ.
Державин в первой строфе сравнивает памятник с пирамидами, они уже тысячи лет стоят, им не страшно ни время, ни солнце, так и творчеству Гаврилы Романовича не страшно время. А у Пушкина памятник вознесся выше Александрийского столпа, а александрийский маяк считался самым высоким сооружением того времени. Значит Пушкин и Державин обращались к древним мифам, но каждый к разному чуду света.
Державин рассказывает о там, что он первый «дерзнул в забавном русском слоге о добродетелях Фемиды возгласить» , это значит, что «Оду на день… » он попробовал сочетать с сатирой. Пушкин же не говорит о своих достижениях, но его произведениях, но его произведения будут известны, если «жив будет хоть один пиит» , потому что у поэтов более тонкая душа понять тонкости темы и идеи стихотворения.
Пушкин и Державин оставили частичку своих душ в своем творчестве, поэтому их произведения ценились, ценятся и будут знамениты еще сотни лет