1.які засоби комічного використав гоголь у п'єсі "ревізор"? чи застосовано якісь із цих засобів у повісті "шинель"? . 2. як ви гадаєте, чи правий гобсек, стверджуючи, що він і такі, як він, є справжніми володарями світу? поясніть свою думку. 3. як ви розумієте поняття "психологізм"? у чому
полягає психологічна майстерність образу башмачкіна? . 4. чому хлестакову було легко вдавати із себе столичного ревізора?   5. дайте визначення поняття художня деталь портрет та інтер'єр ( у літературі). на прикладі повістей гобсек і шинель розкрийте їхню роль у художній творах? 6.поясніть
назву й розкрийте задум "людської комедії" ?

Дубровский-поручик в отставке, бедный дворянин, 70 крепостных душ, деревня Кистеневка. Дубровский «с расстроенным состоянием принужден был выйти в отставку и поселиться в остальной своей деревне». Что заставило его это сделать? Предположения: «Может быть болезнь сына. После смерти отца, когда Владимир разбирал бумаги, он обнаружил письмо, в котором мать писала в армию о болезни сына. Или, может, Дубровский вынужден был вернуться в деревню, потому что умерла его жена, ведь он рано овдовел. Дубровский, как человек честный и прямой, не захотел служить в царской армии и кому-то прислуживать». 
Троекуров-генерал – аншеф, богатый помещик, 3000 душ, имения в нескольких губерниях. Троекуров «пошел в гору» после участия в екатерининском перевороте. Он сделал себе блистательную карьеру, получил высокий чин. 
Троекуров был очень богат, всегда получал все, что мог пожелать и был, к тому же, малообразован. « Науками себя этот своенравный русский барин не утруждал». Жестокий деспот и не признает необходимости быть умным и образованным человеком, он говорит: «Главное богатство не ума, а денег». Барская праздность и невежество — вот истоки его бесчеловечных забав; когда гостя закрывали в одной комнате с медведем, расправы над непокорными и безумные попойки. Троекуров «выказывал все пороки человека необразованного», а развлечения самодура «затеями довольно ограниченного ума». Никто не смел ему возразить, отказаться от его приглашения или осудить его пристрастия, только Дубровский старший мог спорить с грозным феодалом, он бросил ему вызов своей непокорностью и тем самым погубил себя. 
Троекуров отличался «пылким нравом» и Дубровский был необузданно спесив и вспыльчив. 

Айвенго — відважний, безстрашний воїн. Я цілком згодна з Ровеною, яка, нагороджуючи Айвенго, мовила: «Ніколи ще вінець лицарства не увінчував гіднішого чола!» Сакс за походженням, Айвенго вступає до війська короля Річарда Левине Серце. В далеких краях розноситься слава про відвагу, бойову вправність, мужність Айвенго. Ніколи Айвенго не зраджує свого короля, свою кохану, своїх друзів. Одна з найпривабливіших чеснот лицаря Айвенго — вірність. Вступивши до війська Річарда, він залишався відданим своєму королю й у часи, важкі для того. Вірність Вілфреда своїй коханій позбавляє його і спадку, й батьківської прихильності, робить вигнанцем. Але Айвенго — справжній лицар, а справжній лицар не може стати зрадником.   Айвенго прагне перемоги, але перемоги гідної, здобутої в чеснім бою. І завдяки своїй мужності та вправності, майстерності та Айвенго завжди перемагає.   Він уміє бути вдячним і ризикує життям заради іновірки Ребеки, яка вилікувала його після турніру. Здається, шляхетне походження Айвенго дозво­ляло йому бути пихатим. Але здатність до співчуття бути вдячним примушує його, ще слабкого, мчати на двобій за життя єврейки.   Славетний лицар Айвенго, гадаю, назавжди залишиться одним з моїх улюблених літературних героїв. Він вчить нас благородства, мужності й справжнього лицарства.