1. Яке враження на вас справила повість-притча?
2. Що сподобалося найбільше?
3. Хто є головним героєм повісті?
4. Де відбуваються події?
5. Чим відрізняється Джонатан від інших чайок?
6. Чому Джонатан постійно відмовляється від їжі?
7. Чи страждає герой? Чому?
8. Чому Джонатан не хотів бути таким, як всі, знаючи про ставлення
інших, ішов наперекір Зграї? До чого прагнув герой?
9. Розкрийте символічне значення образів вітру, ранку?
10. Чого досяг Джонатан?
11. Чому герой був упевнений у власних силах?
12. До чого привело його бажання літати?
Відповідь:
Пояснення:Рассказ «Микроскоп» - это изложенная в одном эпизоде, занимающем всего две недели, судьба человека. По классификации Шукшина, это «рассказ-судьба».
Проблематика
В рассказе поднимается философская проблема цели и смысла жизни. Основная мысль рассказа в том, что жизнь без цели пуста, это вообще не жизнь. Другие проблемы – взаимопонимание между людьми и отношения в семье, нравственная проблема человеческого достоинства и самоуважения.
Герои рассказа
Главный герой рассказа – Андрей Ерин, работавший столяром в маленькой мастерской в девяти километрах от села. Это любимый тип героев Шукшина, так называемый чудик, то есть нелепый и неудобный человек, у которого есть идея, ставшая жизненной целью.
Шукшин выделяет только две портретных черты героя: жёлтое лицо и краснеющий от волнения нос. Нос – характерная особенность героя. Он ломаный, кривой, с горбинкой. За это жена называет героя кривоносиком. Можно было бы подумать, что это ласковое прозвище, но, несмотря на уменьшительный суффикс, кривоносик – это ругательство. Другие ругательства жены тоже обидные и меткие. Она называет мужа дятлом (из-за внешности) и скважиной (в которую утекают её деньги, счастье и жизнь). Жена презирает мужа, считает его ничтожеством и уверена, что он не умеет шутить.
Герой мягкий, нерешительный. Он покорно выносит ругань жены, не отвечает ей, когда она дерётся, а защищается подушкой и пытается её уговорить. Он согласен на все условия жены, потому что чувствует себя виноватым: готов пешком ходить на работу, работать месяц в две смены, не пить «читушечку» после бани.
Андрей Ерин преображается, после того как приносит домой тайно купленный микроскоп, сказав, что получил его за ударную работу. Андрей был так счастлив, что «стоял и тихо светился». А жена сравнивает его с голым задом, который светится при луне. В момент исполнения мечты Андрей получает от автора имя и фамилию. Его характер меняется. Он суетится не виновато, как обычно, а снисходительно. Оказывается, он умеет шутить и смеяться. Став хозяин микроскопа, он чувствует себя удивительно смелым. Теперь Андрей грубит жене: «Оглазела!.. Сама ты жиринка. Ветчина целая». Он критикует её за то, что она найдёт в кармане любую копейку, а микробов не видит. Ерин стал «крикливым хозяином в доме». У него наладились отношения с женой, которая его зауважала, появилось общее дело с сыном-пятиклассником. Андрей перестал пить сам и даже брезговал пьяными.
За ту неделю, пока у Андрея в доме был микроскоп, он стал главным человеком в доме. Он рассуждал о микробах, о науке, строил планы борьбы человечества с микробами. Андрей пережил потрясение, увидев в микроскоп, что микробы есть и в крови. Он пытался убивать их с тонкой иглы, придумал, как уничтожать их током. Все его идеи были далеки от науки, но Андрей стал знаменитым в селе, так что односельчане говорили о его микроскопе и учёности.
Когда работающий с Андреем Сергей Куликов проговорился жене Андрея Зое о том, что никакой премии им не давали, Андрей, лишённый своей мечты, превратился в прежнего пьющего, робкого, во всём зависящего от жены человека. Он снова стал несчастным.
Жена Андрея Зоя видит смысл жизни в благополучии семьи. Она держит и мужа, и детей в ежовых рукавицах. Жена не только обзывает мужа, но и бьёт его сковородником, чтобы «душеньку отвести». Зоя получила в рассказе имя (как бы вскользь, в скобках) только тогда, когда заинтересовалась микроскопом.
Зоя – голос многих русских женщин, вынужденных тянуть на своих плечах чудиков, похожих на Ерина. Об этом её плач, причет, рассказывающий о тяжёлой судьбе Зои, о том, что она отказывала себе и детям, копила деньги, чтобы... купить им шубки. В конце рассказа, отнеся микроскоп в комиссионный, она действительно идёт за шубками.
Погрузившись в бытовые заботы, Зоя пропустила своё счастье: её увлечённый «делом» муж снова потерял цель жизни и превратился в ничтожество. Зоя выбрала материальное – шубки для детей и пылесос.
Старода́вній Рим — Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Рима, яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апеннінському півострові ще в X столітті до н. е. Центр Рима формувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розміщена вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу
За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все більш автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземноморʼям. Вершини своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ столітті н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.Давньоримська цивілізація внесла свій вклад в сучасну мову, релігію, суспільство, технології, право, політику, уряд, війну, мистецтво, літературу, архітектуру та інженерію. Рим професіоналізованих і розширив свої збройні сили і створив систему уряду під назвою res publica, яка надихає сучасні республіки[2][3] , такі як США і Франція. Він досяг вражаючих технологічних і архітектурних подвигів, таких як будівництво великої системи акведуків і доріг, а також будівництво великих пам'ятників, палаців і громадських споруд.У 395 р. Римська імперія розділилася на дві частини — західну та східну. Уражена внутрішньою нестабільністю та атакована різними мігруючими народами, західна частина імперії, що включала Іспанію, Галлію, Британію та Італію, розпалася на незалежні королівства у V столітті. Східна частина імперії, яка мала за столицю Константинополь і включала Грецію, Анатолію, Сирію та Єгипет, вижила в цій кризі і, незважаючи на втрату Сирії та Єгипту, завойованих арабами, відновилася та проіснувала ще тисячу років, але врешті-решт її залишки анексувала турецька Османська імперія. Цю східну, християнську, середньовічну стадію існування Римської імперії історики зазвичай називають Візантійською імперією.Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мала культура етрусків і давніх греків. В етрусків римляни запозичили більшість букв свого алфавіту, деякі прийоми будівництва, ряд обрядів (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була і остання з царських династій. Грецький вплив на римську культуру був значним: вивчалася грецька філософія, література, знання грецької мови стає обов'язковим для грамотної людини, копіюються грецькі скульптури. Давньоримську цивілізацію разом із Давньою Грецією, як правило, об'єднують у поняття «класичної античності».Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми та рішення (наприклад, хрестово-купольну систему) і безліч інших нововведень (наприклад, колісні водяні млини). Християнство як релігія народилося на території Римської імперії.Офіційною мовою давньоримської держави була латина, релігія протягом більшої частини існування була політеїстична, неофіційним гербом імперії був золотий орел, після прийняття християнства з'явилися лабаруми і хризма.