1.Якою постає перед нами головна героїня на початку? 2. Прокоментуйте рядки:"Вона бачила образи в тонах, відчувала образи в тонах, переживала в уяві явища, котрі творила сама: казкові, фантастичні, неможливі, і плакала зі смутку не виясненого".
Що настільки схвилювало героїню?
3. Чому дівчинка підкралася до норовливого жеребця і намагалася його приборкати?
4. Як вплинув на героїню приїзд стройника фортеп*яна? Опишіть її переживання.
5. Що за почуття зародилися в її серці, про які вона навіть не здогадувалася?
6. Які настанови озвучив музикант? Чому назвав дівчину " будуча славо"?
7. Чому героїня плаче на самоті?
8. Якою постає героїня в дорослості?
9. Чому авторка пише : " Вона стала лише половиною тим, чим обіцювала стати дитиною"?
10. Визначте тему та ідею новели.
11. Схарактеризуйте композицію твору. Який прийом застосовує О. Кобилянська?
12. Чи вдалося героїні зіграти “Impromptu phantasie”?
Вася Рыбаков - школьник, толстый, неповоротливый мальчик, медлительный и неуклюжий. У Васи всё валится из рук, мама постоянно его поторапливает, учителям в школе не хватает терпения дождаться его ответа у доски. Несмотря на это, Вася настоящий рыцарь, он ходит в музей, рассматривает рыцарские доспехи и мечтает о подвигах. Васю никто не понимает. Совершив подвиг, Вася из скромности никому об этом не рассказывает, не хвалится. Эта скромность - настоящее золото в современном мире, Вася показал себя настоящим рыцарем, совершающий подвиги в повседневной жизни и не кричащим о своем подвиге
Объяснение:
Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми в оповіданні Габріеля Гарсіа Маркеса "Стариган із крилами"
Хто може однозначно розрізнити, де закінчується абсурд реальності, а де починається фантазія будь-якого письменника? З одного боку, життя настільки різноманітне, що в ньому можуть бути надзвичайні збіги обставин, чи ситуації, що не вкладаються у звичні рамки, а з іншого — хіба свідомі письменники-реалісти завжди дотримувалися лише фактів? Художнє слово тим і відрізняється від документу, що там завжди можна знайти певне узагальнення, реалістичні твори спокій-но можуть містити в собі символічний зміст, але є ще питання, що саме вважає реальністю митець. Для атеїста Бог — вигадка, для віруючого — частина дійсності. Крім того, не слід плутати реалізм зображуваного факту з реалізмом ідеї: вони часто-густо не співпадають. Стовідсотково символічні твори можуть напрочуд влучно відобразити реальні тенденції та сутність явищ, або навпаки: зовні реалістичні можуть виявитися відвертою брехнею.
"Я реаліст, — казав про себе Габріель Гарсіа Маркес, — бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, все реальне... і вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповідності між літературою та дійсністю". Хоча ці слова стосуються роману "Сто років самотності", вони є справедливими для усієї творчості цього письменника, стиль якого був названий "магічною літературою".
Реалізм Маркеса — у внутрішній правдивості. А от щодо фантастичного компонента... Краще розглянути це на конкретному прикладі.
Кожна віруюча людина впевнена в існуванні янголів. Принаймні теоретично. Чому б янголу не завітати на землю? У Біблії ми неодноразово чули про такі випадки. То фантастична ця історія, чи ні? Вже важко стверджувати однозначно. А те, що відбувається в оповіданні "Стариган із крилами" навколо цієї надзвичайної, але не такої вже фантастичної для віруючих події — цілком реальне.
Як сучасна людина реагуватиме на диво? Беззаперечно саме так, як це робили люди, що побачили цього старигана із крилами: хтось бачить лише видовище, таке саме, як жінка, що перетворилася на паука, хтось не вірить своїм очам, хоча ніби й не дивується і шукає відповідні пояснення, а в цілому диво виявляється чимось зайвим у буденному житті.
Объяснение: