1. Із монологу Гамлета (сцена 2) випишіть цитати, які стосуються почуттів героя, поясніть їх. Про що свідчать виписані цитати? 2. Монолог "Чи бути, чи не бути?": за що карає себе Гамлет? На які дії зважується принц? 3. Чи був божевільним Гамлет? 4. Навіщо Гамлетові потрібно було вдавати із себе божевільного? Герой-мислитель Гамлет розмірковує над тим, яка життева позиція людини більш благородна. Який вибір зробити:підкоритися долі чи боротися, захищаючи свою гідність? 5. Що означають для Гамлета слова "Чи бути, чи не бути?" 6. Як ви вважаєте, чому п'єса, яку ставили у королівському замку, дістала назву "Мишоловка"? Чи виправдала пєса свою назву? 7. Чому Гамлет у монолозі "Чи бути..." не приймає остаточного рішення? 8. Чи змальовує Шекспір Клавдія як злодія? Поясніть. 9. Чи досяг своєї мети під час розмови з матір'ю? Т як висновок: 10. Поясніть значення висловів: "Чи бути, чи не бути-ось питання"; "Звернув мені ти очі в глиб душі". 11. "Гамлет"- одна з найвідоміших трагедій Шекспіра, тому що
Дума Гринева еще не очерствела на военной службе, некоторые он сохранил до конца жизни. Он содрогнулся при виде изуродованного башкира, захваченного при распространении Пугачевских листовок. Сильное впечатление производит на него пение Пугачевцев: «Невозможно рассказать, какое действие произвела на меня эта простая песня о виселице, распеваемая людьми, обреченными виселицею. Их грозные лица, стройные голоса, унылое выражение, которое придавали они словам и без того выразительным, - все потрясало меня каким-то поэтическим ужасом».
Гринев не был трусом. Он без колебания принимает вызов на дуэль. Он один из немногих выступает на защиту Белогорской крепости, когда, не смотря на команду коменданта, «оробелый гарнизон не двигается с места». Он возвращается за отставшим Савельичем.
Эти поступки также характеризуют Гринева, как человека любить. Гринев не злопамятен, он искренне мирится с Швабриным. Ему не свойственно злорадство. Уезжая из Белогорской крепости, с освобожденной по приказу Пугачева Машей, он видит Швабрина и отворачивается, не желая «торжествовать над униженным врагом».
Отличительная черта Гринева – привычка платить добром за добро умением быть благодарным. Отдает Пугачеву свой тулуп, благодарит за Маши.