1. Згадайце асноу́ныя факты бiяграфii I.Шамякiна. Якiя з ix вас асаблiва у́разiлi i чаму? 2.Што i Як пау́плывала на станау́ленне творчай iндывiдуальнасцi празаiка?
Троекуров, по утверждению автора, «выказывал все пороки человека необразованного» . Кроме того, он «привык давать полную волю всем порывам своего пылкого нрава и всем затеям довольно ограниченного ума» .
Приехав в Кистеневку, Владимир Дубровский испытал сильное волнение. «Сердце в нем забилось» , - пишет автор. Дворня встретила молодого барина с радостью. А. С. Пушкин тем самым подчеркивает, что крестьяне любят своего барина, искренне рады ему. Изображая Дубровского в Кистеневской роще, Пушкин дает почувствовать, что осенний пейзаж - условное отражение внутреннего мира героя. То, что происходит в душе Дубровского, подобно тому, что происходит в природе. Рисуя своего героя на фоне природы, А. С. Пушкин тем самым подчеркивает его богатый внутренний мир, выражает свое отношение. А. С. Пушкин обычно рисует на фоне природы только любимых своих героев, так как для него это знак богатства души, глубокой внутренней красоты. Что еще раз подтверждает, что автор любит своего героя, сочувствует ему. По всему видно, что автор любуется своим героем, гордится его поступком и в доме Троекурова. Автор рисует своего героя благородным защитником . Даже сделавшись разбойником, Дубровский остается служителем справедливости. Таким и предстает он в рассказе Глобовой. Месть за отца не осуществляется, он становится заступником обиженных, отказывается от мести ради любви. Человечность в Дубровском победила враждебность. Автор полностью на стороне главного героя
Символічність оповідання Кафки «Перевтілення». Найбільший трагізм і песимізм світогляду австрійського письменника Франца Кафки полягає у його відчутті ворожості світу та життя імодини (зло, що в ньому існує в будь-яку хвилину може звалитися на и юдину і знищити її), у відчутті непереборного відчуження між людьми (людина приречена на самотність, ніхто не може її зрозуміти до кінця і не може до й в її нещастях; усі існуючі зв’язки між людьми — суспільні, сімейні, подружні — лише видимість, умовність). Новела Кафки «Перевтілення» — є символом цього трагічного відчуття світу автором, символом самотності людини, незахищеності її перед всевладним злом, що таїться в звичайному, буденному, символом відчуження між людьми, нездатними на справжню любов, на справжнє милосердя.
Вдаючись до такого художнього засобу як метафоризація, Кафка створює абсолютно алогічну, фантастичну ситуацію — перетворення героя, Грегора Замзи, на комаху, за описом схожу на жука-гнойовика. Ця ситуація прочитується дуже легко — на героя звалилось нещастя. Як исде себе людина в цій ситуації, як діють оточуючі її люди (зважимо, найближчі — батько, мати, сестра) — і є об’єктом зображення письменника. «Я не малюю людей, я розповідаю історії. Це картини, тільки картини», — пише Кафка, підкреслюючи, що він не прагне змалювати конкретну людину, дослідити її психологічний чи соціальний генезис. Він прагне в дусі своєї поетики відбити те загальне уявлення про взаємовідносини людини і світу, людини з іншими людьми, що він гав у житті, в дійсності.
Чому Грегор Замза перетворюється на гидкого жука, а не на бар-нистого метелика? Напевно тому, що нещастя не буває привабливим. Це своєрідна екстремальна ситуація, яка необхідна для виявлення того, що н звичайних обставинах вміло маскується, приховується. А саме в екстремальних умовах людина діє відповідно до свєї справжної сутної батько — агресивний, мати — слабка і безпомічна як і сам Грегор, сест ра спочатку, певно, грається в милосердя, а надалі чинить чи не найжорстокіше. Проте справа не в конкретних батькові, матері, сестрі, («я н малюю людей…»), а в болючому відчутті автора відчуження, що існує навіть в сім’ї.
Образ жука з’являється у Кафки ще в одній новелі — «Весільні при готування в селі». Там читаємо: «У мене, коли я… лежу в ліжку, фігур якогось жука, жука-оленя чи хруща…». Тобто цей образ визрів у автор і, очевидно, пов’язаний з його власними асоціаціями.
Проте повного перетворення Грегора на жука не відбувається, ві залишається людиною, більше того, його людські відчуття, почуття.за гострюються, як це звичайно буває з людьми, коли з ними траплж біда — в десятки разів сильніше вони відчувають нечуйність, байдужі нещирість у ставленні до себе. Так сталося і з Грегором. Він завжди бувався про свою сім’ю, любив чимало доказів того: виконував робо ту, яку ненавидів, але це потрібно було для утримування сім’ї; сплачува. борги батька; мріяв зібрати гроші для навчання сестри в консерваторії) тепер же, викинутий якоюсь злою силою із людського суспільства, ві ще більше потягнувся до сім’ї в надії на порозуміння. Проте, це напевн вище людських сил — любити велетенського жука-гнойовика, що пов зає по стінах, стелі, залишає липкі, сірі сліди і виділяє страшенно непри ємний запах. Детально змальовуючи Грегора Замзу у вигляді комахи новелі, Кафка принципово наголошував, що малювати його у вигляді будь-якої комахи неможливо, підкреслюючи метафоричність зображен ня головного героя. Грегор не став комахою, твариною насправді. Це умовна ситуація, яка дуже яскраво і гостро передала авторське розумій ня місця людинив світі, її взаємовідносини з життям і собі подібними взаємовідносини відчуження.
необразованного» . Кроме того, он «привык давать полную волю всем
порывам своего пылкого нрава и всем затеям довольно ограниченного ума» .
Приехав в Кистеневку, Владимир Дубровский испытал сильное волнение.
«Сердце в нем забилось» , - пишет автор.
Дворня встретила молодого барина с радостью.
А. С. Пушкин тем самым подчеркивает, что крестьяне любят своего барина,
искренне рады ему.
Изображая Дубровского в Кистеневской роще, Пушкин дает почувствовать, что
осенний пейзаж - условное отражение внутреннего мира героя. То, что происходит
в душе Дубровского, подобно тому, что происходит в природе.
Рисуя своего героя на фоне природы, А. С. Пушкин тем самым подчеркивает его богатый внутренний мир, выражает свое отношение.
А. С. Пушкин обычно рисует на фоне природы только любимых своих героев, так как для него это знак богатства души, глубокой внутренней красоты. Что еще раз подтверждает, что автор любит своего героя, сочувствует ему.
По всему видно, что автор любуется своим героем, гордится его поступком и в доме Троекурова.
Автор рисует своего героя благородным защитником . Даже сделавшись разбойником, Дубровский остается служителем справедливости.
Таким и предстает он в рассказе Глобовой.
Месть за отца не осуществляется, он становится заступником обиженных,
отказывается от мести ради любви. Человечность в Дубровском победила враждебность.
Автор полностью на стороне главного героя
Символічність оповідання Кафки «Перевтілення». Найбільший трагізм і песимізм світогляду австрійського письменника Франца Кафки полягає у його відчутті ворожості світу та життя імодини (зло, що в ньому існує в будь-яку хвилину може звалитися на и юдину і знищити її), у відчутті непереборного відчуження між людьми (людина приречена на самотність, ніхто не може її зрозуміти до кінця і не може до й в її нещастях; усі існуючі зв’язки між людьми — суспільні, сімейні, подружні — лише видимість, умовність). Новела Кафки «Перевтілення» — є символом цього трагічного відчуття світу автором, символом самотності людини, незахищеності її перед всевладним злом, що таїться в звичайному, буденному, символом відчуження між людьми, нездатними на справжню любов, на справжнє милосердя.
Вдаючись до такого художнього засобу як метафоризація, Кафка створює абсолютно алогічну, фантастичну ситуацію — перетворення героя, Грегора Замзи, на комаху, за описом схожу на жука-гнойовика. Ця ситуація прочитується дуже легко — на героя звалилось нещастя. Як исде себе людина в цій ситуації, як діють оточуючі її люди (зважимо, найближчі — батько, мати, сестра) — і є об’єктом зображення письменника. «Я не малюю людей, я розповідаю історії. Це картини, тільки картини», — пише Кафка, підкреслюючи, що він не прагне змалювати конкретну людину, дослідити її психологічний чи соціальний генезис. Він прагне в дусі своєї поетики відбити те загальне уявлення про взаємовідносини людини і світу, людини з іншими людьми, що він гав у житті, в дійсності.
Чому Грегор Замза перетворюється на гидкого жука, а не на бар-нистого метелика? Напевно тому, що нещастя не буває привабливим. Це своєрідна екстремальна ситуація, яка необхідна для виявлення того, що н звичайних обставинах вміло маскується, приховується. А саме в екстремальних умовах людина діє відповідно до свєї справжної сутної батько — агресивний, мати — слабка і безпомічна як і сам Грегор, сест ра спочатку, певно, грається в милосердя, а надалі чинить чи не найжорстокіше. Проте справа не в конкретних батькові, матері, сестрі, («я н малюю людей…»), а в болючому відчутті автора відчуження, що існує навіть в сім’ї.
Образ жука з’являється у Кафки ще в одній новелі — «Весільні при готування в селі». Там читаємо: «У мене, коли я… лежу в ліжку, фігур якогось жука, жука-оленя чи хруща…». Тобто цей образ визрів у автор і, очевидно, пов’язаний з його власними асоціаціями.
Проте повного перетворення Грегора на жука не відбувається, ві залишається людиною, більше того, його людські відчуття, почуття.за гострюються, як це звичайно буває з людьми, коли з ними траплж біда — в десятки разів сильніше вони відчувають нечуйність, байдужі нещирість у ставленні до себе. Так сталося і з Грегором. Він завжди бувався про свою сім’ю, любив чимало доказів того: виконував робо ту, яку ненавидів, але це потрібно було для утримування сім’ї; сплачува. борги батька; мріяв зібрати гроші для навчання сестри в консерваторії) тепер же, викинутий якоюсь злою силою із людського суспільства, ві ще більше потягнувся до сім’ї в надії на порозуміння. Проте, це напевн вище людських сил — любити велетенського жука-гнойовика, що пов зає по стінах, стелі, залишає липкі, сірі сліди і виділяє страшенно непри ємний запах. Детально змальовуючи Грегора Замзу у вигляді комахи новелі, Кафка принципово наголошував, що малювати його у вигляді будь-якої комахи неможливо, підкреслюючи метафоричність зображен ня головного героя. Грегор не став комахою, твариною насправді. Це умовна ситуація, яка дуже яскраво і гостро передала авторське розумій ня місця людинив світі, її взаємовідносини з життям і собі подібними взаємовідносини відчуження.
Читать полностью: http://tvori.com.ua/lyudske-i-tvarinne-v-obrazi-grigora-zamzi/#ixzz4vevKk1re