10.Во время похвальной речи в честь Анастасии Семёновны старый вспыльчивый художник поинтересовался содержанием телеграммы. Почему автор наделяет художника такими эпитетами?
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч в створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність гаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на «шпильках»; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих «лялькових» хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З «сірої маси»? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі «незвичайні» люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!
Таких «шептал» зараз дуже багато в нашому суспільстві. І це породжує лицемірство, пристосуванство, байдужість до чужого горя. Як приклад: майже у кожному класі є учень, якого зневажають і дражнять «ботаніком» просто за те, що він гарно навчається, є розумнішим за інших. І більшість ніколи не заступиться за нього у випадку якогось серйозного конфлікту, тому що ніхто не хоче виділитися з натовпу і нажити собі зайвих неприємностей. На жаль, подібних прикладів можна навести багато.
Кожен із нас — по-своєму неповторний. Адже, як відомо, на світі нема абсолютно однакових людей. І, звичайно, цікавіше жити серед неординарних, яскравих особистостей, які не бояться мати власну думку, стиль, відрізнятися від інших. Тому не слід губити кращі риси свого характеру, щоб ніхто не подумав нічого зайвого. Від цього в першу чергу буде гірше нам самим!
Нужно быть добрыми, отзывчивыми. Не причинять другим вреда, обиды. Отвечать за свои поступки, слова. Не бояться просить прощения, прощать. Каждый человек ответственен за свои поступки и слова.
«Филька нехотя встал, вышел за калитку. Конь переступил с ноги на ногу и потянулся к хлебу. "Да ну тебя! Дьявол! " - крикнул Филька и наотмашь ударил коня по губам. Конь отшатнулся, замотал головой, а Филька закинул хлеб далеко в рыхлый снег и закричал: - На вас не напасёшься, на христорадников! Вон твой хлеб! Иди копай его мордой из-под снега! Иди копай! » В жизни и добро, и зло не уходит в никуда, все когда-то возвращается бумерангом. Последствия Филькиного поступка: 1.Слеза скатилась у коня из глаз. 2.В природе: засвистел ветер. Мело и хлестало, ревела, обезумев, метель, ломались скворечни, небо зазеленело, как лед, звезды примерзли к небу. 3.На людях: замерзли колодцы, мельница не могла работать. Отчего же стрясся тот мороз? - спросил Филька. Но оказывается, это был не единственный случай в Бережках. Сто лет тому назад случился там такой же лютый мороз. «Шёл через нашу деревню старый солдат, попросил в избе хлеба, а хозяин, злой мужик, заспанный, крикливый, возьми и дай одну только чёрствую корку. И то не дал в руки, а швырнул на пол и говорит: «Вот тебе! Жуй!» . Филька понял, что он злой и жестокий человек: «Филька, плача, рассказал Панкрату, как он обидел раненого коня и как из-за этого упал на деревню мороз» . «На реке был слышен частый стук ломов. Трещали костры. Ребята и старики работали с самого рассвета, скалывали лёд у мельницы. И никто сгоряча не заметил, что после полудня небо затянулось низкими облаками и задул по седым ивам ровный и тёплый ветер. А когда заметили, что переменилась погода, ветки ив уже оттаяли, и весело, гулко зашумела за рекой мокрая берёзовая роща. В воздухе запахло весной, навозом» .
Народная мудрость давно предупреждает нас о последствиях таких поступков. У нас много пословиц: Как аукнется, так и откликнется. Каков привет, таков и ответ. Люби ближнего своего (из заповедей Божьих) . Поступай по отношению к другим так, как ты желал бы, чтобы поступили с тобой. (Это золотое правило нравственности) . Умение прощать – свойство сильных. Слабые никогда не прощают. Нет ничего отважнее, чем победа над собой
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч в створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність гаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на «шпильках»; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих «лялькових» хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З «сірої маси»? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі «незвичайні» люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!
Таких «шептал» зараз дуже багато в нашому суспільстві. І це породжує лицемірство, пристосуванство, байдужість до чужого горя. Як приклад: майже у кожному класі є учень, якого зневажають і дражнять «ботаніком» просто за те, що він гарно навчається, є розумнішим за інших. І більшість ніколи не заступиться за нього у випадку якогось серйозного конфлікту, тому що ніхто не хоче виділитися з натовпу і нажити собі зайвих неприємностей. На жаль, подібних прикладів можна навести багато.
Кожен із нас — по-своєму неповторний. Адже, як відомо, на світі нема абсолютно однакових людей. І, звичайно, цікавіше жити серед неординарних, яскравих особистостей, які не бояться мати власну думку, стиль, відрізнятися від інших. Тому не слід губити кращі риси свого характеру, щоб ніхто не подумав нічого зайвого. Від цього в першу чергу буде гірше нам самим!
Не причинять другим вреда, обиды.
Отвечать за свои поступки, слова.
Не бояться просить прощения, прощать.
Каждый человек ответственен за свои поступки и слова.
«Филька нехотя встал, вышел за калитку. Конь переступил с ноги на ногу и
потянулся к хлебу. "Да ну тебя! Дьявол! " - крикнул Филька и наотмашь ударил
коня по губам. Конь отшатнулся, замотал головой, а Филька закинул хлеб далеко
в рыхлый снег и закричал:
- На вас не напасёшься, на христорадников! Вон твой хлеб! Иди копай его
мордой из-под снега! Иди копай! »
В жизни и добро, и зло не уходит в никуда, все когда-то возвращается бумерангом.
Последствия Филькиного поступка:
1.Слеза скатилась у коня из глаз.
2.В природе: засвистел ветер. Мело и хлестало, ревела, обезумев, метель, ломались скворечни, небо зазеленело, как лед, звезды примерзли к небу.
3.На людях: замерзли колодцы, мельница не могла работать.
Отчего же стрясся тот мороз? - спросил Филька.
Но оказывается, это был не единственный случай в Бережках. Сто лет тому назад случился там такой же лютый мороз.
«Шёл через нашу деревню старый
солдат, попросил в избе хлеба, а хозяин, злой мужик, заспанный, крикливый,
возьми и дай одну только чёрствую корку. И то не дал в руки, а швырнул на пол
и говорит: «Вот тебе! Жуй!» .
Филька понял, что он злой и жестокий человек: «Филька, плача, рассказал Панкрату, как он обидел раненого коня и как из-за этого упал на деревню мороз» .
«На реке был слышен частый стук ломов. Трещали костры. Ребята и старики работали с самого рассвета, скалывали лёд у мельницы. И никто сгоряча не заметил, что после полудня небо затянулось низкими облаками и задул по седым ивам ровный и тёплый ветер. А когда заметили, что переменилась погода, ветки ив уже оттаяли, и весело, гулко зашумела за рекой мокрая берёзовая роща. В воздухе запахло весной, навозом» .
Народная мудрость давно предупреждает нас о последствиях таких поступков. У нас много пословиц:
Как аукнется, так и откликнется.
Каков привет, таков и ответ.
Люби ближнего своего (из заповедей Божьих) .
Поступай по отношению к другим так, как ты желал бы, чтобы поступили с тобой.
(Это золотое правило нравственности) .
Умение прощать – свойство сильных. Слабые никогда не прощают.
Нет ничего отважнее, чем победа над собой