11. Какова мораль басни И.И. Дмитриева «Муха»? А) пахота земли особенно тягостна;
Б) после трудового дня приятно отдыхать;
В) Муха заслуженно гордится своими трудовыми подвигами;
Г) не прилагая никаких усилий, не следует присваивать себе чужие труды.

 Родина и свобода — вот что дороже собственной жизни, утверждает Лермонтов своей поэмой «Беглец», написанной на основе горской легенды, слышанной им на Кавказе. Но любовь к родине и свободе должна сочетаться с мужеством.Мцыри совершал бы на родине подвиги. Гарун — изменник и трус: он убежал с поля битвы. Его отец и братья «за честь и вольность там легли», а Гарун забыл свой долг:Он растерял в пылу сраженьяВинтовку, шашку — и бежит!Где-то в глубине происходит сраженье, которое Лермонтов не описывает, но до нас как бы долетает шум битвы, там борются и умирают за свободу сородичи Гаруна. На этом героическом фоне еще резче выделяется, как темная тень, фигура беглеца. Мы слышим песню, которую поет девушка, любимая Гаруном. Эта песня звучит для него приговором:Своим изменившийИзменой кровавой,Врага не сразивши,Погибнет без славы...Мы видим его умирающего друга. В час смерти в нем не угасает дух бойца, и он отвергает труса.Но с особенной силой запечатлен в поэме образ матери.Узнав, что Гарун вернулся один и не отомстил за смерть отца и братьев, павших в битве за родину, мать отказывается от сына:Твоим стыдом, беглец свободы,Не омрачу я стары годы,Ты раб и трус — и мне не сын!..Убежав с поля битвы, Гарун погиб в родном ауле, где никто не захотел его принять. Он погиб от удара кинжалом. Убил ли он себя сам? не вынеся позора, или кто другой пресек его жизнь, остается тайной. Поэт не раскрыл нам ее. И как хранит народ память о славе героев, так сохранил он и память о позоре изменника:В преданьях вольности осталисьПозор и гибель беглеца.В этой небольшой поэме Лермонтов с такой же страстностью и силой заклеймил малодушие, с какой в «Песне про купца Калашникова» и в поэме «Мцыри» воспел героизм.

Тарас бульба был потриотом  он был жестким и так же жестко казнис своего сына  

У повісті «Тарас Бульба» Гогольстворив різні образи запорізьких козаків. Велика увага він приділив синам Тараса, Остапові й Андрію. І зовсім небагато написав об них матюкайУ добутку ми вперше зустрічаємося з матірю, коли вона зустрічає своїх синів. «...бліда, сухорлява й добра мати їх, що стояла в порога й не встигла ще обійняти ненаглядних дітей своїх».Серед сильних героїв повести ми побачили слабку, маленьку жінку, що любить своїх дітей і з повагою ставиться до свого чоловіка. Коли Тарас запитав у молодшого, чому він його не бє, мати сказала: «..И прийде ж тобі в голову отаке, що б дитя рідне било батька.»Вона дуже переживала, що вони так мало будуть будинку. «...і мені не вдасться надивитися на них.» Вона всю ніч не спала, дивилася на дітей своїх і не могла надивитися. «Сини мої, сини мої милі! Що буде з вами? Що чекає вас?..»Хоча в неї був чоловік і два сини, вона була самотня: дітей вона бачила рідко, а Тараса «... у рік два - три дні, і потім кілька років про нього не бувало слуху.» У молодості вона терпіла від Тараса образи й навіть він неї бив, напевно вона була дуже гарна, але швидко постаріла. Всю ніч мати сподівалася, що поїздка відкладеться, і її діти поживуть будинку. Але цього не трапилося. «Бідна бабуся, позбавлена останньої надії, унило поплелася в хату.»Перед відїздом Тарас по матір благословити синів. «Мати, слабка, як мати, обійняла їх, вийняла дві невеликі ікони, надягла їм, ридаючи, на шию...Не забувайте, синки, мати вашу... надішліть хоч звісточку про себе...»Коли Тарас із Остапом і Андрієм їхали, вона вибігла за ними за ворота, як би знала, що більше ніколи не побачить їх.В образі матері Остапа й Андрія Гоголь показав всіх жінок Запоріжжя того суворого часу.

Объяснение: